Ця українська
приказка не втратила своєї актуальності і не втратить її ніколи. Людина –
істота соціальна. І ми вчимось одне в одного перебираємо манери, звички,
здібності одне одного, коли спілкуємось. Ми еволюціонуємо або деградуємо в
залежності від оточуючого нас соціального середовища, від нашого найближчого
оточення. Недарма кажуть: хочеш порозумнішати – грай з більш розумним
суперником. Це стосується абсолютно усіх сфер нашого життя.
Тому не тільки
друзів, а ворогів, треба вибирати обережно. Точніше треба дуже обережно
вибирати своє оточення, бо саме воно значною мірою буде впливати на якість життя.
Якщо є хороші друзі, але вони далеко, то їх вплив на життя буде мінімальним. Треба
дуже практично вибирати людей, з якими проводиш більшість часу, з якими
контактуєш, бо саме вони мають найбільший вплив. Навіть якщо на початках ти
підмічаєш цей вплив і вібрації, і можеш їм протистояти, то скільки ти
протримаєшся? Рано чи пізно ти втомишся і непомітно «втягнешся» на їх рівень.
Вибирай людей не тільки тих, з якими тобі
комфортно, але і тих, у кого можеш чогось більшого навчитись.
Не по темі
Здатність людей
до самообману вражає. І коли людина бачить собі рожеве, хоча воно насправді
фіолетове, то ти не в силах її переконати. Саме цей факт відбиває будь-яке
бажання щось писати чи доносити до людей. Будь-які вираженні думки здаються
фальшивими і поверхневими, і немає сенсу щось писати. Але це вже відступ від
теми.
Одне скажу, якщо
людина хоче страждати, то ти ніколи не зробиш її щасливою. Якщо людина хоче
себе жаліти, то ти їй нічим не зарадиш. Якщо людина себе не любить, то її ніхто
не полюбить. Це дуже прості слова, але якщо ти їх розумієш, глибоко розумієш –
усвідомлюєш, то все в твоїх руках, крім долі.
Сообщения
