Катався ввечері
на мотоциклі. Нахлинули забуті відчуття. Так давно вже не «плавав» по вулицях
нічного міста на двох колесах, коли повз тебе мерехтять люди, машини, будинки і
від цього мерехтіння впадаєш в якийсь дивний, приємний неземний стан. Катання
на самоті мотоциклом по відчуттях дуже нагадує полювання або нічний похід в
горах. Лиш ти і Всесвіт. Все решта – декорації. Неспішна їзда, кілометрів 40 в
годину, дозволяє розслабитись і буквально переносить тебе в інший вимір. Невелика
швидкість і гул мотору дозволяє тілу розслабитись,
а помірне покачування вводить свідомість в транс і це ні з чим не зрівняні
відчуття. Після травми відчував цей стан всього один раз і ось нині це
повторилось ще раз. Так скучив за станом, коли відчуваєш що не ти живеш життя,
а Життя живе тебе! І ти живеш, а не тлієш.
воскресенье, 8 сентября 2013 г.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)