Свято наближається – головне, щоб не роздавило

Враховуючи, що на порозі новий рік, писати серйозного нічого не хочеться, то вирішив надрукувати збірку тематичних анекдотів, які знайшов в загашниках свого комп’ютеру, на тему шлюбу, кохання, людських відносин, щоб створити і в блозі бодай якийсь святковий настрій.

31 грудня. Мужик ставить табуретку й накидає мотузку на люстру. Раптом розкриваються двері й ввалюється п'яний Дід Мороз. Плюхається на диван, дивиться на нещасного й запитує: 
– Що це ти там робиш? 
– Та життя – кошмар, не можу я більше, набридло!!! Вирішив от... 
Дід Мороз: 
– Так?.. Ну раз ти все одно на табуреточці, розкажи віршик, чи що...

Маленький Вовочка не хоче спати. Батько сідає у його ліжечка і починає розповідати йому казки. Розповідає годину, другу. Нарешті в кімнаті запановує тиша. Мати тихо відкриває двері і запитують:
– Він заснув?
– Так, мамо, – пошепки відповідає син 


Прокинувся вранці, дивлюсь – щось не те.
А «щось не те» теж прокинулось і каже: – Хочу кави!

Урок біології..
– Запам'ятайте діти! Пестики і тичинки – це органи розмноження рослин.
Вовочка на задній парті:
– От, чорт... А я їх нюхав.... 


Розумієш, Вовочка, в жінці має бути загадка... 
– Ага! Дасть чи ні...

Як хочеться бути добрим і порядним, особливо, коли розумієш, що патронів на всіх не вистачить. 

– Звідки у тебе сокира? 
– Мені королева ельфів дала.
– А сокира звідки?

Іде в школі урок праці. Учитель розповідає про техніку безпеки, про те, що її треба дотримуватися і т.д. І наводить приклад: 
– От ішов хлопчик по вулиці, а на нього зверху цегла впала! І загинув! А от ішла дівчинка в касці – впала цегла на неї, а вона тільки усміхнулася й пішла собі далі! 
Голос Вовочки: 
– Та я її знаю! Вона і досі ходить у касці й посміхається!

У дитячому садку дітки малюють. Вихователька запитує у Вовочки, який із завзяттям щось там малює: 
– Вовочка, ти що малюєш? 
– Бога. 
– Але ж ніхто не знає, як він виглядає! 
– З-з-зараз дізнаються...

– Ти бачив мою черепаху?
– Так, вона з дядьком Іваном в сараї цвяхи забиває...

Першокласника тягнуть у школу. Він у всю упирається і кричить:
– Одинадцять років!!! За що !?

Батько: 
– У твоєму віці Наполеон був першим у класі! 
Син: 
– А в твоєму, тато, він уже був імператором...

– Татку, ти ходив у школу, коли був маленький? 
– Звичайно, синок. І ніколи не пропускав уроків. 
– Бачиш, мамо! І справді немає ніякого сенсу витрачати час на школу.

– Ти навіщо наклеїв на зошит фотографію батька? – запитує мати сина 
– А мені вчителька сказала, що вона хотіла б подивитися на того дурня, що допомагав мені робити домашнє завдання.

Дружина – чоловіку: 
– Тебе сьогодні знову викликають у школу: наш син знову розбив вікно. 
– Чорт побери! Скільки ж у них там вікон?! 

Йде Вовочка з татом повз школу:
– Синку, ти в цій школі вчишся?
– Так.
– 20 років тому я теж тут вчився.
– Ааа, тепер я зрозумів, що мав на увазі директор, коли говорив, що такого ідіота як я, він 20 років в школі не бачив...

Краса – страшна сила!
Краса – потребує жертв!
Краса врятує світ!
Тепер питання:як страшна сила,яка потребує жертв може врятувати світ!?!

Іде мужчина лісом. Темно, зимно, страшно ще й дощ іде. І тут бачить – машина стоїть. Підійшов ближче, дивиться – нікого нема. Заліз в машину і сидить гріється. Аж тут машина починає їхати, через вікно залізла рука покрутила руль і далі машина їде. Так собі їде-їде, вже і село, світліше стало. І тут у вікно заглядає другий мужчина і каже:
– Здуріти!!!!! То я пхаю, а він – їде!! 

Міцно закріплена дівчина попередніх ласк не потребує.

Дружина – чоловікові: 
– Негіднику! Чому, коли ми сваримося, ти завжди мовчиш?!

Сидить ворона на дереві! Дивиться на одне крило потім на друге і радо:
– Курва та я бетмен!

На хімічному заводі велика пожежа. Ось-ось рвонуть цистерни з якоюсь хімією. Директор заводу дзвонить в пожарку і просить врятувати сейф з секретними формулами. Там його посилають куди подалі: життя ж дорожче! Директор обіцяє 100 штук баксів за порятунок формул. Його посилають туди ж. Директор обіцяє 200 штук... У пожарці подумали і погоджуються..
Через декілька хвилин директор хімзавода бачить пожежну машину, що мчить на всіх парах і протаранивши ворота фабрики, пробиває стіну заводу і заїжджає в сам епіцентр пожежі. Звідти вискакують пожежники і швидко гасять вогонь... Через пару хвилин все зроблено!
Директор заводу, підбіг, став їх обіймати, цілувати і питає:
– Що ви будете робити з такою великою винагородою?
– Перше, що ми зробимо – це ЗРЕМОНТУЄМО ГАЛЬМА в цій довбаній колимазі!..

Стоїть Юрко за дверима класу і бурмоче під ніс:
– Де логіка? Ну де ж логіка?
Це побачив директор школи,підходить до хлопця і питає:
– Що сталося і про яку логіку ти говориш?
– Та я в класі пукнув і мене вигнали, а самі там лишилися! ДЕ ЛОГІКА?

– Скільки вас на будові працює разом з бригадиром?
– Ну з бригадиром десь 12!
– А без бригадира?
– А без бригадира ніхто не працює!

Двоє студентів уклали парі. Прийшли на зупинку таксі.
– Скажи, водій, яка ціна до вул. Шевченка?
– Двадцять гривень.
– А якщо я з другом?
– Двадцять гривень.
– Бачиш, Вася, я ж тобі говорив, що ти нічого не вартуєш

Йдуть 2 студента на пару:
– Ти фарби взяв?
– Взяв!
– А пензлі взяв?
– Взяв!
– А палітру взяв?
– Па-літру я думав мало буде взяв по два!

Зловили в озері медвідь та заєць золоту рибку. Ну то вона їм і каже:"Відпустіть мене, а виконаю по три ваших бажання."
Ну ведмідь і каже перше:"Хоче стати найгарнішим медведем в світі."
А заєць захотів крутий мотоцикл.
Другим бажанням ведмедя було, щоб всі інші ведмеді стали ведмедицями.
А заєць захотів шолом до мотоцикла.
Ну і нарешті третім бажанням ведмедя було, щоб усі ведмедиці покохали його.
Заєць подумав і сказав: "Хочу щоб мішка став гомосеком."

– Я так багато прочитав про шкоду алкоголю та куріння, що з понеділка вирішив зав’язати.
– Що саме: пити чи палити?
– Читати.

Підходить син до батька і питає:
– Тату, а яка різниця між горем і бідою?
– Ото, синку, у сусідньому дворі будують багатоповерховий будинок. То коли наша мама піде туди і їй на голову впаде цегла і вб’є то буде горе, але ж біда в тім , що вона тудою не ходить...

Американський ресторан. Біля входу стоїть поважний швейцар із величезною бородою. Несподівано до нього підходить здоровань, гладить рукою швейцарову бороду і тихо питає: 
– Де Джон? Швейцар перелякано:
– Не знаю!..Здоровань гладить бороду іншою рукою і ще раз питає, але вже грізніше: 
– Де Джон? 
Швейцар труситься: 
– Та не знаю ж!.. 
– Ну от що,– каже миролюбно здоровань і гладить бороду обома руками, 
– Коли прийде Джон, скажеш йому, що в туалеті немає паперу!

Директор прискіпливо розглядує нову секретаршу.
– Четверо дітей – каже йому на вухо завідуючий відділом кадрів.
– Не може бути, така молода і вже четверо дітей. 
– Не у неї, а у вас.

Молода гарна дівчина заїжджає на своїй іномарці в автосервіс. Механік питає:
– Що у вас не так?
– Та от скаче вона і глохне...
Механік відкриває капот, а на двигуні записка: "вона дурочка, їздити не вміє. Я платити не буду!" – і підпис: "Її чоловік".
Механік закриває капот:
– Вибачте, але ми допомогти нічим не можемо, вам потрібний інший сервіс.
Дівчина роздратовано:
– Ну що за єрунда, вже в сьомому сервісі відмовляють?!!

Якщо ви щиро вважаєте жінок слабкою статтю, спробуйте вночі перетягнути ковдру на себе...

Вовочка підглядає у шпарину за тим як батьки займаються сексом. Через півгодини відходить і розчаровано зітхаючи бурмоче собі під ніс: " То оце ці люди забороняють мені колупатися пальцем в носі?"

– Мій начальник завжди під мухою.
– Що, любить випити?
– Та, ні. просто він – гівно.

Кум кумові жаліється.
– Так хотілося вчора до борделю сходити, так грошей не було, то я пішов до сусідки – вона мені в борг дала.

Жіноча логіка: 
– Усі чоловіки однакові: дві руки, дві ноги, а посередині – сволота!

Ідуть Віні Пух та П’ятачок. Віні Пух їсть пиріжка. 
– Віні дай мені пиріжка.
– Це не пиріжок.
– Ну, дай мені булочку.
– Це не булочка.
– То дай мені ватрушку.
– Іди к бісу, нахабна свиня, ти сам не знаєш чого ти хочеш!

Ходять по зоопарку батько та син. Син:
– Тату, а хто це такий?
– Це , синку, горила.
– Тату, а він – чоловік ?
– Ні, він – самець.
– Тату, а це хто такий?
– Це – лось.
– А він – чоловік ?
– Запам’ятай, синку, чоловік – це той у кого є гроші, а це – самець.


– Лікарю! Що з моєю тещею? Надія є? 
– Дивлячись на що Ви надієтесь.


Друга година ночі. Дзвінок в двері. Дружина відкриває двері, на порозі стоїть п'яний чоловік – з помадою на губах, ліфчиком на плечах, і з запахом жіночих парфумів. Дружина:
– І ти думаєш я тебе в такому вигляді пущу до квартири?
– Сильно ти мені треба, я по гітару прийшов...! 

Парадокс: Сучасні жінки носять перуки, красять волосся, накладають фальшиві вії й нігті, роблять корекцію фігури й підтяжку обличчя, вставляють силіконові груди... І ще скаржаться, що зараз важко зустріти справжнього чоловіка!

– Доктор, я став такий дратівливий...
– Що-що, пробачте???
– Не зли мене, худобина!

Дружина говорить чоловікові:
– Яка прекрасна пара – наші нові сусіди: він її весь час обіймає, цілує, говорить їй ласкаві слова...Чому ж ти цього не робиш?
– А я-то тут при чому? Я її навіть не знаю...

Порада:
– Якщо він після сексу відвертається й хропе – захропіть під час сексу.


Мені вчора моя Машка говорить: "Давай, милий, одружимося, я тобі народжу двох або трьох діточок, тоді тебе в армію не заберуть!" Ось тут-то я і пригадав, що служба в армії – це мій священний обов'язок!

Жити потрібно так, щоб депресія була у інших !!!

Чоловік з комори дружині:
– Де пила?
– Я не пила!!!
– Я питаю: де пила?
– У сусіда.
– Навіщо давала?
– Я не давала!!!
– Я питаю: навіщо давала?
– Я п'яна була..


– Кохана, чому ти не спиш?
– Зло не дрімає.

Знаходиш багатство – втрачаєш совість. 
Знаходиш кохання – втрачаєш розум. 
Знаходиш істину – втрачаєш віру. 
І тільки втративши все – знаходиш свободу.

Психічними відхиленнями, як правило, не страждають – ними насолоджуються.

Туалет загальний на декілька кабінок.
З якоїсь кабінки лунає натужний голос: "Капець, треба починати нормально харчуватися."
Пауза. Голос з іншої кабінки: "Ти що там, жереш чи що?"

Вас еротичні сни не мучать?
– Ні, доктор, тільки вони і радують...

Йде міліціонер мимо пісочниці і чує, як один хлопчик іншому говорить:
– Знаєш, чим міліціонер відрізняється від осла?
Охоронець порядку хапає його за вухо:
– Ну і чим же, паршивець?
– Ой, дядечко, нічим, нічим!..
– То-то ж!


Весілля.
– "Вінчається раб Божий Микола і страх Божий Наталія".

Мій кіт часто робить свою роботу по кутах, я його за це луплю, і мені здається, що він думає, що я його луплю за те, що він мало це робить

В ночі в поліцейський дільницю дзвонить телефон:
– Алло, алло, врятуйте, допоможіть, в жіночий монастир забрався грабіжник!!!– Зараз виїжджаємо. А хто це говорить?
– Як хто – грабіжник!

А наступного разу я вам розповім, як за допомогою фломастера й тесту на вагітність змусити свого хлопця нервувати!

А раніше народні пісні передавалися з вуст у вуста а нині з телефону в телефон.

Громадяни! Дотримуйтесь правил дорожнього руху! Пам'ятайте, безпечна поведінка на дорозі позбавить вас примусового незахищеного сексу в збоченій формі!

Зупиняє Даїшник машину. Виходить водій, висовується дружина...
Даїшник:
– Ви перевищили швидкість, тут знак `50`...
Мужик:
– Та ви що, я 50 їхав!..
Дружина:
– Ти що, у тебе ж на спідометрі було 70!...
Мужик злобно дивиться на дружину.
Даїшник продовжує огляд машини.
– Задній ліхтар розбитий...
Мужик:
– Я навіть і не знав про це...
Дружина:
– Я тобі ще два тижні тому говорила!..
Мужик ще зліше дивиться на дружину.
Даїшник:
– Не пристебнуті...
Мужик:
– Та тільки що відстебнувся...
Дружина:
– Та ти завжди непристебнутий їздиш!..
Мужик (не витримуючи):
– Заткнися, дура!!!
Даїшник:
– Він так завжди з вами розмовляє?
Дружина:
– Та ні, що ви... Тільки коли п'яний...


Коли вустами дитини глаголить істина, відповідальність несуть батьки.

Прокидається дід на дачі, дивиться, а в нього з городу картоплю крадуть. Він телефонує до міліції:
– Міліціє, приїдьте, у мене картоплю з городу крадуть!
– Вибачте, поблизу немає патрульних машин......До побачення.
Дзвінок до міліції за п'ять хвилин:
– Міліціє, можете не приїзджати, я їх усіх перестріляв.
Через три хвилини приїзджає пілрозділ "Беркута", три патрульні машини, полковник міліції тощо. Полковник каже:
– Діду, ти ж казав, що їх перестріляв?!
– Таж і мені сказали,що патрульних машин немає.....


Жінка як шахи: трохи не в ту сторону підеш – відразу мат!

Зарплата – це ще один доказ того, що працювати на інших невигідно.

Учиться никогда не поздно, но часто бесполезно.

Водка только сначала стоит дорого, потом ее цена не имеет значения.

Нецензурна лайка ніколи не прикрашає жінку, але завжди робить зрозумілими її вимоги....

На іспиті в медичному інституті. Викладач:
– Отже, що таке імпотенція?
Студент:
— Це таке явище, коли сила гравітації перевищує силу потягу до протилежної статі.

Чи можна прислухатися до внутрішнього голосу, якщо ця скотина кожен ранок нашіптує: "Забий на роботу"?!

Я в прикмети не вірю. Недавно всю ніч лежав між двома Альонами, жодне бажання так і не здійснилося.

Дівчино, ви така фешенебельна, що мені нерентабельно.

Після бурхливо проведеної ночі, мужик прокидається в незнайомому місці. З рота у нього стирчить ниточка. Він її витягує із словами: "Господи, лише би "Lipton"

Лікар у психлікарні розгадує кросворд:
– Так... Острів, на якому народився Наполеон...
Звертається до пацієнта:
– Чуєш, недоумок – ти де народився?..

– Мамо, мені вже 16 років!!! Можна мені нарешті робити макіяж, фарбувати волосся, носити стрінги?!
– Можна, але краще не треба синку!

Мужик їде в автобусі на роботу.Стоїть, хмурий такий, і думає: 
– Життя – дірьмо, дружина – стерво, люди – корисливі сволоти... 
Позаду стоїть ангел із блокнотом і записує:
– Життя дірьмо, дружина стерво, люди сволоти... Як дивно, знову 
те ж саме. Ну що ж, однаково: раз замовляє, то треба виконувати".

Міні-спідниця дратує чоловіків тільки коли вона на дружині.

На вулиці сваряться двоє чоловіків: 
– Ви – осел! 
– Від осла чую! 
Перехожий зупиняється: 
– Ну навіщо сваритися, якщо ви родичі?

На війні мужні хлопці, не знайомі між собою, вбивають один одного, захищаючи інтереси людей, які знайомі, але один одного не вбивають.

У ресторані. Дружина – чоловікові (обурено):
– Я бачила, що поки ти повертався від туалету назад до столика, ти перемацав за дупи всіх офіціанток!
Чоловік (поблажливо):
– Ну що ти, дорога, я просто витирав руки.

Выборы в Украине проходят по мотивам фильма "Чужой против Хищника", кто бы не победил – человечество всё равно проиграет.

З"їв вовк бабусю, переодівся в її одяг,ліг в її ліжко і почав чекати Червону Шапочку.Але звідки він міг знати, що у бабусі такий темпераментний дідусь...

У душі я дуже добра і чуйна людина ... Але як вийду з душу – така сволота!

Справжній лідер повинен бути завжди позаду. Це вам пояснить будь-який пастух.

Вона хотіла тільки серйозних відносин, я погодився... І дійсно: за 4 роки приводу посміхнутися так і не знайшлося...

Якщо жінка цінує Ваш час і нерви – не скаржиться на все і вся, не ниє і не скандалить, то це означає, що Ви їй просто байдужі.


– Сьогодні молодь відчуває все більший страх перед шлюбом...
– І правильно робить! Я до шлюбу взагалі не знав, що таке страх

Начали за здравие, кончили за упокой

"Начали за здравие, кончили за упокой"...А що ж тоді заставляє чоловіків одружитись - сильні стереотипи чи відсутність комфорту? Якщо їх цікавить лише секс, навіщо взагалі одружуватись? не всі ж претендують на пост президента і мають мати взірцеву сім"ю? Виходить абсурд: чоловік щоб спати з жінкою жениться на ній, а жінка, щоб одружиться з ним спить. При такому розкладі виникає враження, що обидва обдурюють себе. Якщо дивитись на логіку чоловіків з позиції сексу, то виникає враження, що про будь-яке одруження і мови бути не може! А що ти скажеш про спілкування між двома статями на рівні дружби? тут теж присутній "той самий підтекст? Виходить чоловік і не заговорить з жінкою, якщо десь в глибині душі(або трохи нижче) в нього щось не заворушиться?

Дуже дякую за твій коментар. Такі коментарі – це бальзам на мою зранену душу. Дуже люблю думаючих людей, які намагаються пізнати світ і себе. В подавлючій більшості випадків люди взагалі не думають і не аналізують, вони як ходячі сновиди. А тепер конкретно по пунктах.

Перше питання: навіщо взагалі одружуватись? 
Чесно, я так і не знайшов відповіді на це запитання. Навіщо зараз заводити сім’ю? Раніше в цьому була потреба, зараз її не бачу. Попробуй своїх знайомих попитати навіщо вони це зробили, думаю не буде нормально обґрунтованої відповіді.

Люди одружуються через те, що відчувають страх. Страх – це базова, основна емоція, яка керує людьми, це найміцніша клітка. Его не може жити без страху і негативних почуттів, якщо тобі вдасться збутись страху і негативу хоч 30% від того що маєш зараз, то ти побачиш, в якій тюрмі і пітьмі живуть люди. Зрозуміти це головою неможливо, це можна лиш пережити. Людьми керує страх. Вони відчувають себе нещасними, і коли женяться, то надіються, що та друга половинка зробить їх щасливими. А в той же час, друга половинка надіється на тебе. Чим можуть допомогти обидва нещасні одне одному?

Це схоже на ситуацію, коли блудив в лісі і натрапив на людину, ви дуже зраділи одне одному, але як виявилось, він також заблудив. Скажи, що тобі дасть той інший в такій ситуації? Лише ілюзію втіхи, що не ти один заблудився і не ти один тепер нещасний, не більше цього. Бо якщо він і ти не знаєте дороги, то який вам толк одне від одного? Така ж ситуація з женячкою по великому рахунку. Ти зустрічаєш людину, яка викликає в тебе сексуальне збудження і ти думаєш, що вона зробить тебе щасливою, що так тепер буде завжди, але так не буде. Я завжди раджу молодим людям, які дуже хочуть одружитись пожити 2 місяці разом, зняти квартиру і пожити. Ще ні одна пара після такого експерименту не одружилась – хлопець починає тікати від дівчини(бо боїться її).

Виходить абсурд: чоловік щоб спати з жінкою жениться на ній, а жінка, щоб одружиться з ним спить. При такому розкладі виникає враження, що обидва обдурюють себе.
Ти сама дала відповідь на своє питання, хіба ні? Назви мені інші причини, по яких люди одружуються. Звичайно люди обдурюють себе. Не те щоб вони себе спеціально дурили, вони просто роблять щось, не усвідомлюючи наслідків від своїх поступків. Ось чому проживання разом 2 місяці дає такий результат. Людина починає усвідомлювати наслідки. А так людина просто живе стадним інстинктом. Всі женяться – і я мушу женитись. Це просто стадний інстинкт + сексуальний. Не більше.

Якщо їх цікавить лише секс, навіщо взагалі одружуватись? не всі ж претендують на пост президента і мають мати взірцеву сім"ю?
Частково вже відповів на це запитання. Ще лиш додам, що хлопець трохи забігає наперед і розуміє, що рано чи пізно в плані сексу у нього появляться конкуренти і можливі проблеми. А жінка – це як річ, як приватна власність. Моя, значить має бути секс. Він просто страхує себе так. І жінка також квапиться, вона розуміє, що стаючи старшою буде все менш приваблива для чоловіків, через те і спішить вилетіти заміж, а там хоч трава не рости.
(Прочитав недавно в журналі, що красивих жінок родиться все більше і більше, і що красота тіла перестає цінитись, бо її є надміру ще й дякуючи пластичним хірургам. Що чоловіки все менше западають на фізичну красоту і все більше цінять дружбу і доброту. Думаю це правда)

А що ти скажеш про спілкування між двома статями на рівні дружби? тут теж присутній "той самий підтекст? 

Почитай толкові книжки по психології (наприклад Курпатова) і ти побачиш, що всі без виключення вибирають собі друзів виходячи виключно із сексуального інстинкту. І в цьому немає нічого поганого. Просто у нас під сексом розуміється чомусь якесь збочення, а не сам секс. Дружба просто вища від сексу по ранжиру. Дружба – це скоріше симпатія душі, аніж тіла. (Дивуюсь як люди можуть дружити, маючи его)

Виходить чоловік і не заговорить з жінкою, якщо десь в глибині душі(або трохи нижче) в нього щось не заворушиться?

Хлопцеві чи чоловікові набагато простіше заговорити із жінкою, яка його не цікавить як сексуальний об’єкт. В даному випадку жінка не заговорить з чоловіком, якщо він їй не симпатичний. 

Якби не дивно це звучало, але на відміну від жінок, хлопці вміють дружити. Саме по цій причині, вони тікають від одруження. Жінка не вміє дружити, вона постійно пробує керувати, порушаючи границі дозволеного. І втекти – це найлегший спосіб для чоловіка. Але з часом секс дістається все важче, суспільна думка і страхи нависають все глибше і чоловік змушений піти в кабалу. Сім’я - це суто суспільний винахід. Це уловка придумана соціумом, не більше того. Це спосіб збити людей в групи, в стадо. Тільки тоді, коли є справжня любов, сім’я не є ярмом, тоді вона спонтанне явище.
Вся приватна власність побудована на сім’ї, якщо сім’ї не буде – не буде приватної власності. А якщо не буде приватної власності, то не буде соціуму як такого. Тоді не буде можливості експлуатувати, а цього люди бояться. Причому бояться як ті хто експлуатує, так і ті, кого експлуатують. Люди бояться любих змін, навіть змін на краще!

Колись експеримент з відміною сімейних стосункив проводив Ленін, і потів відмінив вільні відносини і сказав: "семья – это ячейка общества". Він просто на практиці зробив унікальний експеримент, а результат який дав експеримент, був протилежним очікуваному.

Чоловік якраз і може дружити з дівчиною, коли в нього внизу нічого не ворушиться. Як тільки заворушиться то все – дружба прощай. Хочеш втратити друга – переспи з ним. Дуже рідко вдається зберегти дружні відносини, якщо є секс, хоча це можливо, але не для більшості чоловіків. 

Якщо є секс і при цьому є дружба - то це і є любов, тоді і одруження не страшне. Бо тоді люди разом не із старху і примусу, а через те, що їм добре разом. В таких відносинах також є сварки і гнів, але в цих відносинах немає експлуатації! Цим вони відрізняються від сімейного ярма. 

На кінець хочу сказати одне – це все узагальнення. Краще брати окрему людину чи пару і розглядати її. Чим більша свідомість окремої людини – тим більша її індивідуальність, а значить на неї якісь закони натовпу вливають в десятки, а то і сотні разів менше або і взагалі не впливають.  

P.S. Мої слова – це не істина в останній інстанції, я також можу помилятись. Це всього на всього точка зору, яка сформована під впливом мого досвіду і свідомості, не більше того. Це не аксіома, це скоріше теорема, яку треба довести. 

Дякую за ваші коментарі. Мені дуже приємно, що вони приходять, особливо такі, як цей.

Любов - як не ілюзії то проза

Якщо говорити дуже грубо і дуже примітивно і в загальному про всіх, то можна сказати, що чоловіків в коханні цікавить лиш секс, а жінок – заміжжя. 

Чоловіки, в переважній своїй більшості рідко хочуть чогось більшого ніж сексу. Ось чому вони не хочуть женитись. Вони просто не бачать в цьому потреби. Вони хочуть сексу і свободи. І їх свобода заключається в тому, щоб мати секс з якомога більшою кількістю жінок. 

Жінки в переважній більшості своїй хочуть вийти заміж, самі не розуміючи чому. Ось чому у всіх фільмах показують, що коли хлопець не може вернути собі дівчину, він пропонує їй руку і серце. Тобто пропонуючи дівчині вийти заміж, ви її собі залишаєте. Не знаю як для вас, але для мене це більше схоже на угоду, ніж на любов. Шлюб - це останній і самий сильний аргумент залишити дівчину біля себе. Більшість жінок виберуть заміжжя, а не любов, якщо заставити їх вибирати.

А ще, вони хочуть кохання, але не знають що це таке є. Це схоже на те, як ти хочеш чогось смачненького, але ніяк не можеш збагнути чого саме. Так і жінки, вони хочуть кохання, але яке те кохання має бути, вони не можуть збагнути, бо ніколи його не бачили. Окрім цього, коли вони виходять заміж і починаються домашні клопоти, вони перестають мріяти про кохання і починають думати про гроші.

Нажаль, у нас дуже хибне уявлення про кохання: у жінок воно занадто рожеве, а у чоловіків занадто примітивне. 

Жизнь – это игра

Я понял, почему жизнь стала скучна для меня! Мне не с кем играть. Все скучно, невероятно скучно. Потому-то и вышел из игры. И сделал это по одной простой причине – мне не с кем было играть. В этом мире, к моему большому сожаление, люди ценят больше любви (читай страсти) очень много вещей. Две самые ценные это – деньги, включая их возможные последствия: власть и славу, и алкоголь, а также другие наркотики, которые позволяют на короткое время заглушить ту боль, в которую люди себя сами загоняют. Вот они 2 простые самые ценные штуки этого мира – деньги и водка.
Людей не интересует игра. Они думают, что имея деньги, все смогут купить, зачем тратить время на игры? Но заполучив деньги, они начинают понимать, что все это обман и начинают пить. То же самое делают и те, у кого денег нет – они пьют, потому что все еще наедятся, что деньги приносят счастье.
Деньги могут удовлетворить только людей, живущих телом, которые живут только на уровне инстинктов. Человеку, который имеет другие потребности кроме тела, деньги нужны, но они не главное. Просто уясни один факт, ты не можешь жить в социуме без денег. К сожалению, тот, кто построил денежную пирамиду, постарался подменить саму жизнь на накопление бумажных фантиков.
 
Алкоголь и другие наркотики просто помогают на время забыть ту боль и напряжение, которые всех преследуют на пути жизни, если они идут за нереальной целью. Потому что нереальная цель делает жизнь нереальной, а это приводит к невероятной душевной боли.

Но за деньги ты не купишь страсть, ты купишь алчность. Да, ты получишь тело женщины, но не более. Когда кто-то женится по расчету – это та же проституция, только завуалированная.

Истинное удовольствие приносит игра! И только игра. Но понять это могут только души зрелые, а их так мало, и играть не с кем.
Поэтому когда меня спрашивают, как добиться мужчины или женщины, то самый простой совет – играй!

Играй в любовь. Людей страсть очень подкупает. Им так скучно жить, вся эта серость, несбывшиеся мечты, все это давит и заставляет спиваться. 

Попробуй сыграть в любовь с человеком, который тебе нравится внешне, но при этом безразличен потому, что это не твой тип. 
Когда я сделал это впервые, будучи в школе и получил в ответ страсть – я был сначала очень рад, потому что почувствовал власть, но потом был реально ошарашен и испуган! Я не знал, как дальше жить. Я понял, что все то, что я знал как любовь, ею не является. Я понял, что если знать формулу, то можно влюбить в себя любую. Я начал осознавать, что люди ничего вообще не знают о любви, они живут в иллюзиях и бреду. И еще я понял, что только я один это вижу. Все, кому я побывал тогда это рассказать, считали меня или дыбилом или больным психически. Я отходил от этого шока месяцами. Я начал искать чего же в людях есть реального и незыблемого, и не смог найти ничего. Я начал искать в себе себя, любовь, индивидуальность, но увидел, что я точно также как и все действую, как робот и что во мне нет индивидуальности, а есть только личность, созданная другими. Я увидел, что все, что я считал собой принесено извне, что это не я, что это всего лишь навязанные концепции. Все, даже мое имя дали мне другие. Они привязали меня к пониманию, что такое плохо, а что хорошо. Я не обнаружил в себе ничего своего.
Я отличался от остальных только тем, что точно знал какие клавиши нужно нажимать в других, чтобы получить желаемый результат. Но от этого мне не становилось легче. Тогда я впервые понял на опыте!, а не на словах, что реальная власть – это власть над собой, а не над другими. Тогда я осознал, что ты можешь хотеть управлять и властвовать кем-то, только если ты идиот, который считает, что это принесет тебе счастье и удовлетворение. Тогда я впервые увидел, что во мне нет ничего моего, кроме того, кто за всеми следит, и в том числе за мной. Я впервые осознал, настолько мы механичны и понял, что никто ничего не знает про то, что такое человек.

Но если вернутся к страсти, то я скажу: «если ты хочешь заполучить кого-то, то играй в любовь». Касайся его тела, дыши ему на ухо, говори шепотом, флиртуй, строй глазки, смотри расширенными зрачками, задерживай взгляд на нем. Это просто занимательная игра, это не любовь. Но чтобы тебе это понять, надо самому это пережить. 

Люди бояться любить, потому что думают, что любовь приносит боль, потому что может быть неразделенной. Но это не правда. Нам больно только от того, что рушатся наши иллюзии насчет любви. А так как мы отождествляемся с нашими иллюзиями, мы черпаем свое самоощущение из них, то нам кажется, что если разрушаются иллюзии, то разрушаемся и мы. Вот почему нам так больно слышать то, чего мы не хотим принимать. Вот почему так много споров из-за этих вроде бы примитивных правил охмурения девушек. Если ты девушка и тебе больно это слышать, то значит, ты просто отождествляешься со всеми! Если эти правила верны, то нечего злится, они ведь работают. А если не верны, то тоже нечего злится, они ведь не сработают. То, что тебя цепляет что-либо, говорит лишь об одном – ты считаешь себя этим, ты отождествляешься с этим. Но это не ты! Ты просто считаешь себя этим. Ты ищешь себя во внешнем мире, но тебя там нет!

Бачу, стаття зачепила народ за живе, дівчата протестують проти такої простої схеми, хлопці побігли втілювати в життя))))(мабуть)
Але між миттєвою симпатією і кроком до знайомства-прірва! познайомитись в сучасному світі стає все важче, дівчата чекають на милість, хлопці ж-вагаються, підійти чи "зберегти своє лице". До любові тут далеко...

А я і не казав, що тут пахне любов’ю. В даному випадку говорив про інстинкт, про пристрасть. Любов починається там, де пристрасть проходить. Любов більше схожа на дружбу, ніж на пристрасть. Але 95% навіть в пристрасть зайти не можуть. Вони навіть сексом толком не можуть займатись – постійно грають один перед одним ролі.
Я підозрював, що виставивши цю статтю в блог, це викличе буйні емоції і зачепить народ за живе. Дуже важко сприймати правду, голу правду без прикриття. І свобода і правда – дуже, дуже прості. Люди думають, що шукають правди і свободи, але перше, що вони роблять, коли знайдуть їх тікають і обороняються. Вони шукають не свободи, а ментальних заморочок і ілюзій. Добре, що виставив лиш 1/5 матеріалу того, що колись написав. Якби виставив все, було б в рази гірше. Крім того і цей матеріал постарався адаптувати.
Що стосується втілення в життя простої схеми – ти сама сказала, що між симпатією і кроком до знайомства – прірва. І це чиста правда. Люди не вміють знайомитись, вони ховаються одне від одного, перелазячи в пластмасове спілкування. Є дуже хороший анекдот на цю тему: «Раніше народні пісні передавалися з вуст у вуста а нині з телефону в телефон».
Людина – істота соціальна. Якщо вона не контактує в реалі, вона втрачає здатність контактувати. Любий контакт – це маленький стрес, і чим довше людина не спілкується з іншими в реалі, тим більшою проблемою для неї це стає. 
Не треба думати, що хлопці у набагато кращій ситуації ніж дівчата. Хлопці не розуміють мотивації дій дівчат, вони думають інакше і поступають інакше ніж дівчата. Як не дивно, але способом поведінки хлопці більше відрізняються від дівчат, ніж тілами. Вони психологічно різні по суті. Це напевно основна проблема між чоловіками і жінками. Це створює полярність. Але ця полярність також і прекрасна, вона урізноманітнює світ. Зараз в сучасному світі жінка намагається копіювати мужчину, коли займається бізнесом, одягає брючний костюм, але це лиш підробка. А чоловік намагається копіювати жінку, коли бриється, і вимикає рослинність на тілі. Але він завжди буде лиш жалюгідною копією. Це ненормально. Але це вже так довго триває, що люди не бачать, що це аномалія.
Що стосується того, що хлопці вагаються(дуже бояться) підійти до дівчат, бо бояться втратити лице, то скажу лиш одне – не треба це «лице» постійно з хлопців зривати. Просто хлопці не розуміють дівчат, і не знають як до них «підкотити» так, щоб мати позитивний результат і щоб їх не обламали. А дівчата дуже часто стараються «обламати» хлопця, якщо він їй не подобається. Дуже часто з цим стикався. Навіть писав про це в блозі, що не треба намагатись домагатись жінки, яка тебе «обламує» постійно, це добром не закінчиться.
Крім того, треба розуміти, що мотивації знайомства у хлопців і дівчат різні.
Хлопець хоче сексу, а жінка хоче стосунків, дітей і сім’ю. Хлопця це пугає. Секс – це свого роду приманка для хлопця, щоб він женився, інакше він не женився в більшості випадків. Секс – це те, чим жінка заманює його в шлюб. Його майже ніколи не інтересують стосунки. Хлопці набагато примітивніші і простіші в порівнянні з жінками. 
Жінці потрібен чоловік і дитина – це свого роду соціальний знак якості. Раз маєш сім’ю, значить ти достойна. Це всього лиш стереотип сформований суспільством. 
Так от, коли хлопець іде в шлюб, він розплачується своєю свободою, надіючись, що нарешті завжди буде мати доступний секс і йому не прийдеться тягати зірки з неба, щоб з кимось переспати.
Жінка ж навпаки, заради заміжжя, готова вступати в секс, лиш би її взяли заміж. Це дуже поширено саме на Західній Україні. Є країни, в яких спокійніше до цього відносяться і заміжжя не є таким маревом.
Наприклад жінка може жити з чоловіком, не маючи з ним оргазмів і задоволення в сексі, чоловік на таке майже не здатний. Для нього основний приорітет – це секс.
… дівчата чекають на милість. Не треба чекати на милість, це погана штука. Якщо тобі хтось подобається, не жди поки він підійде до тебе, дій сама. Привернути увагу хлопця куди простіше ніж дівчини. Хлопець – це секс. І крім того, він любить очима. Постарайся (хоча б на перших порах) приховати свої фізичні вади і виставити на показ свої достоїнства – все. Він майже твій. Лиш не пробуй його женити з першої зустрічі!
Хлопець дуже простий. Він хоче їсти, пити, займатись сексом і мати хоч трохи свободи. Все! Через те цей блог більше про те, як добиватись дівчини, а не хлопця. З хлопцем все в 100 раз простіше. Притулись до нього грудьми і він тихо зомліє…..
Не шукай собі заморочок, не відстоюй рівність між чоловіками і жінками, не ображайся на мої слова. Я пишу цей блог не для того, щоб когось принизити чи образити, а для того, щоб допомогти. І буду однаково радий допомогти як хлопцям так і дівчатам. Так що постарайся зрозуміти про що йде мова і дій. Дій, щоб не було прірви між розумінням і реальним результатом. Якщо ти перечитуєш цей блог по 10, але нічого не робиш, це гірше ніж би ти читала по через речення і постійно намагалась щось втілити з прочитаного в життя. Не бійся! Обломи, падіння – тільки допомагають тобі відточувати свою майстерність. Знайомство, секс, пристрасть – це лиш перші кроки, які більшість так і не робить, але далі так багато цікавого, туди майже ніхто не доходить. 
Тобі немає чого боятись в цьому світі, років через 100 ніхто і не згадає про тебе, бо з тих, хто тебе знав за життя вже нікого не буде в живих! То що тоді тобі втрачати?! Подумай над цим, надіюсь, це додасть тобі наснаги.
P.S. Якщо маєш реальні проблеми, пиши. Чим зможу, допоможу. І не бійся, і так тут ніхто не взнає хто ти. Це одна з позитивних сторін Інтернету.

Знакомство с девушкой

 

Общаясь не только с мальчиками, но и с мужчинами у которых есть опыт общения с женщинами, я обнаружил одну простую вещь – они совсем не умеют вести себя с женщинами. Не умеют знакомиться и поэтому часто испытывают большой дискомфорт в общении с женщинами.

Я уже писал ранее в блоге о различиях в знакомстве между мужчинами и женщинами, но видимо был понят не до конца. Поэтому постараюсь помочь еще раз мужчинам, которые испытывают в этом трудности.

Когда-то давно, я вывел из собственного опыта такие правила, которые позволяли мне познакомится с любой девушкой и при этом произвести на нее хорошее впечатление. Попробую привести некоторые из них здесь.

·        С женщиной при знакомстве всегда будь смелым и даже наглым, но только не робким. (Женщина на этапах знакомства расценивает легкую наглость как силу характера).

·        Если ты хочешь «снять» девушку, то тебе нужно быть в веселом игривом и дружелюбном состоянии. Тебя будет трудно «обломать», а даже если это и произойдет, ты сможешь попросту отсмеяться.

·        При знакомстве всегда будь веселым и игривым. Если ты вначале знакомства будешь серьезен, то потом обломаешь сам себя (тебе очень скоро будет неочем с ней говорить), так как уже не сможешь сыграть веселого дурачка и запустить руки ей в трусы.  Она будет понимать, что ты играешь, и тогда тебя всегда смогут легко обломать. Помни, неуемное притяжение к ее телу, скорее расценивается ею как комплимент, если она не слишком обременена хорошими манерами, нежели обида, ну конечно, если все правильно «обставить».

·        Любую девушку можно отбить у любого парня, если есть твердое намерение, уверенность в себе и правильный подход.

·        Трудней всего отбить девушку, если они недавно начали встречаться, имели сексуальные контакты, которые обоих удовлетворили. Тут лучший способ – подождать примерно 2 месяца, когда он ей надоест.

·        Тест на вшивость. Если ты нравишься девушке, она никогда не будет тебя обламывать. Если она пытается тебя обломать или унизить, то зачем тебе такая девочка?

·        Если ты стоишь возле нее и хочешь ее, знай, она тоже хочет тебя , но еще этого возможно не понимает. А зачем она с тобой тогда стоит? Иногда она просто тянет, выдерживает, как в анекдоте: ты так хотел, как я стеснялась. Если ты об этом будешь помнить, ей будет трудно тебя обмануть.

Это далеко не полный список, так как я не все могу предоставить на суд общественности, но даже эти несколько правил всегда позволят вам чувствовать себя уверенно при знакомстве с девушкой.

Нужно понять, что мужчины не понимают женщин и им очень трудно бывает сделать первый шаг на встречу, так как они боятся облома, потому что они слишком серьезно к этому относятся. Но нужно воспринимать все это как игру. Тем более, что это и есть игра, не более того. Поэтому не надо делать надменную, серьезную физиономию читая эти правила ловеласа.

Ты можешь болтать без умолку, шутить, давать волю рукам, но главное, чтобы это было потешно и забавно. И даже если тебе дадут отпор, все равно будет забавно. 

Ты должен постоянно вести себя так,  чтобы девушка не могла понять толком, прикалываешься ты или говоришь серьезно.  Вот для чего нужен шутливый тон. В этом и есть секрет. Пока у нее «виснет панель», ты решительно идешь к своей цели.

Если честно, то конечно легче бы это было один раз показать, чем об этом много рассказывать. 

Не бійся, але і не роби різких рухів

 

Щоб знайти себе, доведеться розвестися, як мінімум, а цього я робити не хочу.

Звикла грати свою роль. І мої близькі звикли, що я її граю, будуть думати, що я оборзєла зовсім. Як все змінити?

Це буде хаос.

 

Я якось писав, що якщо нас заставляють чимось жертвувати, то ми чомусь починаємо з самого дорого, не з найгіршого. Якщо спитати людину, чим би вона пожертвувала заради цілі?, вона ніколи не скаже: кину пити і курити, але скаже, що буде залишати кохану людину. Це перше.

Друге, хто тобі сказав, що для того, щоб знайти себе треба розвестись? Як ти собі це удумала,  чи де прочитала? Таке перший раз чую.

Для того щоб знайти себе, тобі треба зрозуміти чим ти не являєшся. Тобі треба зрозуміти що ти не є. І як не дивно, якщо тобі зле з чоловіком, то цей процес буде відбуватись набагато, в рази швидше, ніж тоді, коли тебе все задовольняє і ти почуваєш себе комфортно. Біль заставляє проснутись, інакше ніяк. Пам’ятаєш матрицю? Там все правда, крім таблеток. Таблеток немає. Щоб проснутись, треба щоб життя перетворилось на таке пекло, в якому ти би не змогла вже спати. Це як в реальному сні, якщо сон дуже приємний тобі хочеться спати і дивитись його, якщо це жах, то ти відразу пробуджуєшся і розумієш що це був лиш сон.

Насправді причина твого нещастя і болю не ззовні, а в тобі! Тобі лиш треба зрозуміти що робить тебе нещасною, і ти відразу зрозумієш як жити щасливо. Це і значить знайти себе. Найди що робить тебе нещасною і ти знайдеш себе. І пам’ятай, це всередині тебе, а не на зовні. Зовні – це лише віддзеркалення твого внутрішнього світу. Не треба нічого кидати, просто спостерігай за своїми реакціями і думками, і ти побачиш наскільки вони механічні, і майже весь час негативні. Ти побачиш, що це не ти їх думаєш, а вони думають себе через тебе. Вони тебе використовують. Ти донор, а вони вампіри.

І третє «…..і мої батьки звикли..» Хірня це все. Якщо тебе більше тривожить думка батьків ніж власний дискомфорт, значить тобі далеко не так зле.

Зверни увагу, їх думка про тебе, вагоміша для тебе ніж твоє власне життя!!! Ти хоч можеш уявити настільки ти в задниці? Настільки ти зашорена? Настільки ти в ярмі? Завжди найважче людям, які сковані релігійними, національними чи соціальними вузами. Це ярмо, яке несе подавляюча більшість населення планети. Причому люди не пробують зрозуміти чому його несуть, вони його просто тягнуть на собі все життя. Ось чому нерозвинуті інтелектуально люди менше страждають. Вони менше зашорені, вони менше думають.

 Ти більше думаєш, що скажуть батьки і що скажуть люди. Тебе хвилює не твоє відчуття, тебе хвилює твій соціальний статус.

Зрозумій мене правильно, я не заставляю тебе залишати чоловіка чи щось кардинально міняти, це нідочого доброго не доведе, якщо ти не впевнена, що хочеш це змінити, то будеш весь час озиратись назад. Тягни цю волину стільки, скільки зможеш. І тоді, ти або привикнеш до ярма, або кинеш його і підеш в нікуди. Зробити вибір важко до тих пір, доки ти думаєш, що в тебе він є.

І останнє, …..це буде хаос…». Хаос є завжди. Зайди в неходжений ліс і ти побачиш стільки там старих і сухих повалених дерев, але там також багато молодих і сильних дерев. В цьому світі немає ні хаосу ні порядку. Все в гармонії, все рухається і безперервно змінюється.

Зверни увагу, що якщо вода не рухається, вона перетворюється в болото, яке пересохне рано чи пізно. Якщо повітря не рухається, воно починає смердіти. Стояти на місці – це значить не бути в гармонії з Всесвітом, це значить бути болотом, яке колись було річкою. Щоб побудувати новий будинок, тобі треба завалити старий. Або: не наливають молоде вино у старі міхи.

Так що не бійся, але і не роби різких рухів. Ти не зможеш щось змінити в своєму житті, доки сама не змінишся. Твій світ – це лиш твоє відображення. Якщо ти не знаєш як збудувати будинок своєї мрії, не вали старий, бо будеш спати на вулиці, і тоді твої батьки скажуть: «А ми тобі казали, що так і буде». Але батьки завжди так кажуть. Ти просто подивись на їх життя. Якщо тобі їх життя подобається, то слухай, і роби що вони тобі радять і ти будеш жити як і вони. Якщо тобі не подобається їх життя, то шукай іншого, а їх не слухай. Я розумію, це важко, для цього треба або мужності, або розуміння, що ти вже так не можеш жити так як жила.

Шукай по житті людей не правильних, а тих з якими тобі комфортно, з якими відпочиває і насолоджується твоя душа.

Як на мене – людина бере на себе дуже багато, якщо думає, що може щось змінити в цьому житті, крім себе самої.

А ще є люди, які думають, що можуть змінити світ. Але коли дивишся на космос і бачиш як народжуються і помирають мільярди галактик, то розумієш, що люди котрі так думають, це навозі жуки, які думають що правлять Всесвітом, катаючи  шарики з лайна.

Подивись на своє життя бодай з точки зору Сонця. Це дуже багато приносить спокою в життя. Це допомагає не робити бурю в стакані, а насолоджуватись життям, поки воно є. Засновник Дзену в Японії сказав: поки є життя, є лиш життя, а коли приходить смерть, є лиш смерть і більше нічого. Навіщо тужитись і мучитись, якщо все одно прийде смерть? Живи і радій з того, що ти жива, доки жива!

Человеческий разум может объяснить все, но это еще не значит, что он хоть что-нибудь понимает.

 

Общаясь с людьми, заметил одну очень интересную вещь – несмотря на то, что человеческий разум может все объяснить, это еще не значит, что он хоть что-нибудь понимает.

Понимаю, что трудно сейчас понять о чем идет речь, поэтому приведу пример.

Например, вы утратили способность радоваться жизни, вас не радуют друзья, вам наскучили вечеринки, вам скучно на природе, вам везде скучно и ничто не радует вашу душу. Банальный вопрос – почему? И другой вопрос – как это исправить?

Ради прикола задайте эти два вопроса своим друзьям, коллегам по работе, жене или девушке. И посмотрите, как большинство из них начнет вам все объяснять и давать смачные советы, притом, что большинство из них и близко не понимает о чем идет речь. Просто никто тебе не скажет: «извини, не знаю, о чем ты говоришь, может, поспроси кого-то другого». Нет, так он не скажет, он начнет вам рассказывать и рассказывать, все больше и больше логично обосновывая свои советы и горе вам, если вам попадется «более умный» собеседник чем вы, потому что у него есть все шансы убедить вас в своей правоте. То, что его ответ обоснован, еще не значит, что он верен.

И если он не знает о чем идет речь, а он в этом не признается ни себе, ни тем более вам, то уведет вас от решения проблемы еще дальше. И вполне возможно, жизнь ваша тогда еще больше превратится в ад, так как вы будете считать, что все делаете правильно, что решение найдено. Так живет подавляющее большинство людей. Они поверили в Бога, не зная его, потому что их логически убедили, или они стали атеистами, потому что смогли доказать логически, что бога нет. Но и те и другие далеки от истины, потому что не пытались его понять, почувствовать или найти.

Как правило, чем многословней убеждение, тем меньше в нем истины.

Разумное логическое обоснование вашей позиции не есть правильное решение или правильное видение. Правильное – это то, которое позволяет изменить ситуацию в лучшую сторону, даже если оно кажется вам  глупым и нелогичным. Говоря проще – если у вас геморрой, сколько локоть не чеши, все равно жопа так и будет чесаться, даже если вас убедили, что надо чесать локоть. Вы при этом будете думать, что неправильно чешете локоть, если имеете разумное объяснение ситуации.

Единственным правильным критерием является даже не облегчение ситуации, а ее полное решение. Если вы не нашли такого решения, значит вы еще не решили проблемы, вы ее только усугубили или перенесли ее решение в будущее, а это играет против вас, так как нерешенная проблема имеет свойство усугубляться со временем, к тому же она хорошо замаскируется.

Правильное виденье – это увидеть реальную ситуацию. А правильный совет – это совет, который даст вам ожидаемый результат, разрешит ситуацию полностью, даже если вам кажется что этот совет неправильный или не нравится делать то, что вам советуют.

Критерием правильности еще служит и то, что вы подсознательно будете чувствовать, что он правильный. Даже только произнесенный, он уже принесет вам облегчение, даст заряд энергии, энтузиазм, потому что развеет тучи непонимания.

Приведу еще один очень банальный пример правильного поступка. Его трудно назвать разумным или логически обоснованным, но меж тем, он правильный.

Была одна история, которую мне рассказал мой друг. Она кажется почти нереальной, надуманной, но она реальна. 

Итак, истерически настроенная тетка пришла в интернет компанию, чтобы ей провели интернет. Видя психическую ненормальность этой тетки, все старались избавиться от нее поскорее, потому что если не решались ее проблемы немедленно, то она грозилась позвонить президенту или министру и т.п. При этом она хотела, чтобы все делали не так как надо, а как она хотела. Но тот, кто устанавливает интернет, лучше знает как это делать, в сравнении с психически больной женщиной. И шеф назначил работника, который поехал с ней на место установки. Она так извела парня, что он просто выпрыгнул из окна здания, пока она вышла из комнаты ответить на звонок. 

Вот тогда я подумал: «А смог бы  другой человек в этой ситуации до этого додуматься, если бы его так изводили?». Наверное, нет.

Воспитанный человек бы скорей всего пробовал ей что-нибудь объяснить, показать, но на ненормальных это вряд ли бы подействовало. Человек бы не пригнул еще и потому, что прикинул, какие бы это могло иметь последствия для него в будующем, ведь шеф бы разозлился, наверное, узнав о таком его поступке. Кроме того, культурные, воспитанные люди с окон не выпрыгивают, особенно если работают в солидной интернет компании. 

Но разумным решением в этой ситуации – было прыгнуть. Возможно это не единственное разумное решение, но наверное наиболее простое.

Я заметил, что как правило, чем проще решение, тем оно разумней. Но интеллект, все время пробует все усложнить, потому что он туп изначально, но хочет, чтобы этого никто не заметил. Он не знает, как поступить в ситуации, в которой раньше не был, но он  пытается скрыть это, давая всему вроде бы разумное, рациональное объяснение. А на самом деле разумность означает не тупое раздумье, а мгновенное оптимальное действие. И критерием служит ожидаемый результат. Так что если вы чего-то не получаете, то измените тактику, попробуйте не то что правильно, а то что возможно сработает.

Если вы не в силах самостоятельно решить проблему, то возможно, стоит спросить у кого-то, кто ее решил: у богатого, как разбогатеть, у умного как поумнеть, а женатого, как жениться вместо того, чтобы выслушивать логические объяснения всех, кому не лень давать вам советы, в том числе и меня.

Удачи вам!

Различие в поведении

мужчины и женщины при ухаживании

Общаясь с женщинами, я проследил крайне странную для мужчин тенденцию в женском поведении. Дело в том, что мужчина в отличие от женщины никогда не будет заигрывать и флиртовать с женщиной, с которой не хочет иметь секса или к которой не питает сексуального желания. А женщина хочет вызывать сексуальный интерес почти у всех мужчин, независимо от того хочет она иметь с ними секс или нет. Я бы даже иначе сказал: она стремится вызывать как можно больше внимания к себе, при этом даже не представляя реально, что будет секс.
Это различие сильно смущает и злит мужчину потому, что он никак не может понять одной вещи – почему, женщина, которая говорит, что любит его, при этом флиртует почти с любым мужчиной? Почему она постоянно выставляет свои «прелести» напоказ, хотя уже обзавелась мужчиной?

Такое поведение женщин и на степени ухаживания очень удивляет мужчину. Дело в том, что женщина принимает зачастую ухаживания даже от того мужчины, с которым не надеется и не хочет иметь никаких отношений. Мужчина же никогда не станет заигрывать с женщиной, не имея вполне реальных и четких намерений относительно нее. И вот что получается: он за ней ухаживает, ей это льстит, она принимает игру, а когда доходит до дела, она «приходит в себя» от его предложения и тут же или отказывает или делает вид, что не понимает о чем идет речь. Как ни странно, она тоже не может понять, почему он ведет себя так нагло. Для нее прямой намек на секс воспримется в этой ситуации как оскорбление, даже если мужчина ей симпатичен. Вот этот нюанс совсем выводит мужчину из равновесия потому, что он вообще ничего не понимает. И дело тут в инстинктах и логике.

Как это ни странно, но мужчина, который просек женскую логику не имеет никаких проблем с женщинами и сексом, даже если он неумен и некрасив. 

Еще о ревности

то есть мужчина ревнует только к сексуальным отношениям?

и того же ожидает от женщины?

 

Да, мужчина меряет мир по себе. Для него платоническая любовь не существует. Он ревнует только в тех случаях, когда может предположить, что это может закончиться для тебя сексом, в остальном, ему наплевать.

 

А женщина этого никак понять не может. Она другая. Для нее зачастую сама любовь, отношения, дружба выше секса. Она меряет глубину отношений не сексом, а психологическим комфортом. Не зря говорят: мужчина ради секса женится, а женщина ради замужества занимается сексом. Кроме того у женщины сексуальность другая. Женщина может прожить без секса, а мужчина нет. В этом состоит глубокое различие между полами. Поэтому женщина не имея нормального секса, не получая от секса удовлетворения может более менее легче с этим смириться чем мужчина особенно, если ей не с чем сравнивать. Мужчина, же не имея секса, точно будет его искать.

 

Очень много женщин живет с мужчинами, не имея нормального секса, но имея нормальные психологические, дружеские отношения. Для них отношения важнее секса, а для мужчины нужен секс, чтобы могли быть отношения. Именно поэтому женщина скорее простит мужу секс без глубоких чувств, чем глубокие чувства без секса. А мужчина в данном случае поступит наоборот, ему почти все равно за кем вы там всхлипываете ночью, главное чтобы у вас не было никакого секса с ним. Думаю, такое поведение мужчины имеет чисто инстинктивный характер. Его инстинкт продолжения рода заставляет его оставить потомство любой ценой, особенно если он может оставить его только с одной женщиной, на которой он женат. Вот почему мужчины ревнуют именно к сексу. 

 

Мужчина не плохой, и не глупый, он просто по-другому устроен, чем женщина. Эта разница и незнание реальной мотивации поступков партнера зачастую стают причиной раздора. Зная элементарные нормы поведения партнера скольких разводов и ссор можно было бы избежать. Вот что нужно изучать в школах и университетах вместо всякой хирни, которую детям забивают в голову, чтобы они окончательно отупели, и их можно было бы безнаказанно эксплуатировать. Обществу не нужны разумные люди, ему нужны идиоты, это надо понимать!

«Чи варто розповідати

про своїх попередніх партнерів?»

це повідомлення - це відповідь на запитання моєї шанувальниці,

яке вона задала в коментарі в  попердньому повідомленні.

Це саме складне питання. І варто і не варто. Розумію, ти в «щекотливом положении» якщо не скажеш, то вийде, що не довіряєш, а якщо скажеш, то можеш про це пожаліти.  Все залежить від дуже багатьох факторів і нюансів. Самі основні перечислю.

Перше, навіщо ти хочеш це розказати? Якщо цього хочеш не ти, а він, то яка причина, навіщо йому це? (Інтересно було б послухати його відповідь на це запитання)

Розказати комусь про своє минуле, про бувших хлопців чи коханців – це обоюдогострий меч. Він може як допомогти тобі позбутись свого минулого, так і принести багато болі в теперішні відносини. Все залежить від того з якою ціллю робляться такі признання.

Одне можна сказати з впевненістю: говорити такі речі можна тільки з людиною, якій ти сильно довіряєш, коли ти розумієш і відчуваєш, що людина до тебе не відноситься абияк.

Знайди причини по яких ти хочеш йому це розказати, або по яких він хоче це почути!

 Як правило, ти хочеш це розказати щоб скинути тягар почуття провини за своє минуле. Ти просто не розумієш, що ця провина навязана тобі ззовні соціумом.

А він хоче це почути для того, щоб заглушити свій комплекс неповноцінності або щоб відчути біль. Як не дивно, але дуже багато людей отримують неабияке задоволення від болю, тільки вони самі цього не усвідомлюють.

Для того щоб позбутись почуття провини, тобі насправді непотрібен інший, і щоб позбутись йому відчуття неповноцінності так само інший не дуже потрібен. Просто інший може прискорити процес. От і все. Це єдина причина розказати комусь своє минуле, але розказати його з душі, відкритися, а не як історію, яку ти з радістю розмалюєш йому за бутилочкою пива.

В любому випадку, що би ти не говорила з минулого, треба дати хлопцеві зрозуміти, що це вже минуле і тебе з ним нічого не зв’язує, і що він найкращий, найсексуальніший, і най…най…. най….! Інакше він приревнує тебе до минулого, порівнюючи із собою. Немає нічого шкідливішого для стосунків як порівняння. Якщо хоч хтось один це правило порушить, то нормальним відносинам уже настав кінець.

Якщо ти і порівнюєш, то краще порівнювати його в кращу сторону, тобто хвалити. Хоча я би не радив порівнювати взагалі, бо рано чи пізно порівняння переросте в негативне. Краще дякувати людині зате добре, що вона тобі робить. І дякувати треба не завжди словами. Порівняння іде від розуму, а не від душі. А розум кормиться негативними думками і біллю, тому порівняння завжди переросте в негативне, ти навіть не замітиш. Якщо не віриш, послухай своїх батьків при сварці.

Якщо ж хлопця в стосунках інтересує тільки біль, яку він може відчувати завдяки тобі, то варто розказати, кожен новий раз коли будуть рватись стосунки треба добавляти пікантні подробиці, і цей хлопець буде твій доти, доки ти зможеш породжувати в ньому біль, а потім щастя. Але це не любов, до любові такі стосунки не мають ніякого відношення, але багато людей нададуть перевагу саме їм, а не коханню. Люди дуже часто сприймають психічні відхилення різного роду за шалену любов, бо справжньої любові ніколи не мали. Якщо ти хоть раз би пережила справжню любов, нічого меншого ти би вже не хотіла, і тим більше не спутали би її з психічними збоченнями.

Дякую тобі за твої запитання і коментарі!

Ревность

Женщину в твоем прошлом больше волнуют чувства, которые ты испытывал к женщинам, нежели твои бесчувственные половые акты. А мужчину наоборот, больше волнует количество актов, нежели пережитые женщиной чувства.Думаю, что каждого волнует то, что для него главное, что для него является основным критерием отношений

Про свідомість і несвідомість

 "Може бути так, що ти таки взнаєш якимось чудом, який партнер тобі ідеально підійде, але де гарантія, що ти його найдеш?" - таке враження, що це дуже-дуже мала імовірність!

Та я намагаюсь менше думати, проте не завжди можу відрізнити, чим диктуються мої вчинки - розумом, его, стереотипами чи всетаки я роблю це свідомо(не знаючи про це). Така схема міняє кут зору, а він недуже піддається. Все таки дивно, чому люди придумали для себе таку дивну схему життя, яка їм же і заважає жити.

В мене просто тепер є потреба тобі писати. Приємно, коли знаєш, що завтра отримаю від тебе відповідь. Дякую ще раз.

 

Марта, ти не можеш щось робити свідомо, якщо ти про це не знаєш. Свідомість означає, що ти бачиш і розумієш чому ти щось робиш, і бачиш, яким буде результат. Якщо результат вийшов не таким, як ти передбачала, значить свідомості бракує, значить ти щось не порозуміла, щось не врахувала. Так що якщо ти щось робиш, не знаючи про це, то робиш це підсвідомо. Можливо, ти робиш це на рівні інтуїції, але інтуїція іде з підсвідомості, з внутрішнього Я. Співвідношення несвідомості до свідомості майже в усіх людях складає приблизно 90% несвідомості проти 10% свідомості.

Причому несвідомість і підсвідомість це також різні поняття. Підсвідомість, яка дає очікуваний результат навіть якщо в діях немає логіки, іде з внутрішнього я, з інтуїції, а якщо дає неочікуваний результат, являється несвідомістю. Говорячи примітивно: якщо ти відчуваєш як треба правильно зробити, хоча не можеш зрозуміти чому так треба зробити, то це підсвідомість, інтуїція. А якщо не знає як зробити, якщо не розумієш чому щось там відбувається ні на рівні розуму, ні на рівні чуттєвому, то це несвідомість. Це те що прийнято називати тупістю.

Причому логіка в даному випадку, це стереотип мислення суспільства на даному етапі.

Якщо прирівняти свідомість до світла, то в людині 90 % і лиш 10% світла. Чим більше свідомості ти приносиш в себе, в підсвідомість тим світліша стаєш, тим зрозуміліші для тебе стають твої поступки, мотивація, реакції.

Що ж стосується того, що ти намагаєшся менше думати і пробуєш виявити чим диктуються твої вчинки чи розумом, чи его чи стереотипами….

Его якраз і є набором стереотипних думок. Люди не замічають, що це не вони думають думки, а думки думають себе через людину. Думки приходять ззовні, і в 99% випадків не контролюються людиною. Его – це купа стереотипних понять про себе, це неправдива ти. Якщо я тебе спитаю хто або що ти таке, що ти будеш відповідати? Ти будеш розказувати мені історію свого життя і передавати стереотипи про себе. Ти будеш говорити де ти народилась, хто по національності, яка освіта, який дохід. Але це лиш набір стереотипів, з якими Ти асоціюєшся, ототожнюєшся.

Поясню це на дуже простому прикладі. У тебе є машина і хтось каже про неї: яке ржаве відро гайок і шурупів, корито гниле? Яка буде твоя реакція? Але скажи собі чесно. Думаю негативна. А знаєш чому? Бо ти ототожнила себе з цією машиною, вона являється тепер частиною тебе, от чому тобі боляче. Насправді це боляче для твого его, а не для тебе, але так як ти вважаєш себе за его, то боляче ніби тобі. Уяви, ти могла б не мати саме цієї машини, а мала б іншу, і почула б випадково, як хтось говорить погане саме про цю машину. Ти б тоді розстроїлась? Думаю ні, бо якщо машина не твоя, то его не ототожнюється з нею.

Як не дивно, але ти ототожнена з усім, що вважаєш своїм. Его це неправдива ти, не справжня, це купа нав’язаних думок, які хочуть бути, здаватись тобі, тобою. Якщо думки мають стабільну форму, і повторються тобі у голові дуже багато раз, вони стають стереотипом поведінки і тоді ти поступаєш не спонтанно, а згідно сформованому в тобі стереотипу. Наприклад, якщо ти вважаєш себе українкою, а хтось говорить погане на українців, ти стаєш зла, чи обурюєшся. Якщо б ти не знала, що ти українка, тобі було б все рівно, що там говорять про українців. І так до безкінечності.

Думки мають властивість жорнуватись, крутитись в твоїй голові незліченну кількість раз, так вони тебе опановують, і ти починаєш думати, що ти і є думки, що ти і є стереотипи, але це не так. Ти простір, в якому ці думки виникають, або до якого приходять. Не намагайся не думати, бо це думка намагається не думати. Ти просто спостерігай за думками, звідки вони приходять, як зникають. І потім дивись хто їх бачить! Ти тоді вперше побачиш, що ти не думка, бо якщо ти бачиш думки, то ти не можеш бути думкою. Ти відсторонена від них. Насправді, ти простір, в якому вони себе думають. Зроби це, поспостерігай за своїми думками, не відкладай це на потім, бо ніколи не зробиш. Варто тобі хоча б раз побачити, що ти не думки, і ти вже станеш не такою як була.

 Все таки дивно, чому люди придумали для себе таку дивну схему життя, яка їм же і заважає жити. 

Спитай це себе. Ти також живеш по цій схемі, інакше не мала б потреби мені писати. Насправді це не схема, це система, в яку тебе встроють ще до того, як ти будеш мати зачатки розуму. Все що ти знаєш, переважно вживлено тобі на підсвідомому рівні ще з пеленок. От вони живуть і думають, що так треба, що альтернативи немає, що неможливо жити по інакшому. Придивись до людей, вони так живуть, через те, що думають, що лиш так і можна жити. От в чім діло.

Якщо ти бачиш цю систему, яка тобі не подобається, ти почнеш шукати вихід, альтернативу. Переважно люди починають ставати свідомими не через те, що дуже хочуть бути духовними, а через те, що вже не можуть так жити, як жили. Его являється одним з основних елементів цієї системи в тобі. Є єго нації, і навіть его людства. В реальності воно трохи інакше називається, але в даному випадку це неважливо. Ти тільки не борись з его, не борись з системою, бо те, з чим ти борешся, стає сильнішим. Его це просто відсутність тебе. Коли ти будеш, його не буде. Темноти не існує, темнота – це проста відсутність світла. Внеси світло до хати і темноти не буде.

І ще, я не проти розуму. Розум це прекрасний механізм, просто ним заволоділо твоє его, яке безперервно румигає, крутить в ньому свою волинку, свої думки. Якщо ти будеш уважна, то побачиш, що думки в тебе крутяться переважно одні і ті ж самі, і вони, як правило, негативні. Справа в тім, що его може рости тільки на протистоянні, тільки на негативі. Попробуй 21 день незалежно від того, що в тебе відбувається в житті бути позитивною. Думаю не вийде. Ти не можеш бути позитивною, ти не можеш знайти кнопку Викл., щоб виключити думки, і сприймати світ таким як він є, а не через призму свого думання. Виходить, що ти сама в собі не маєш абсолютно ніякої влади. Я говорю ти, але маю на увазі будь-якого читача, який буде це читати, бо ми всі в одній тарілці. Просто хтось плаває у багні і пробує користуватись дезодорантом, щоб не смерділо, а хтось, пробує знайти чисте джерело, щоб не жити в лайні.

Постав акцент на відчуванні, на присутності. Будь присутня в собі, спостерігай, ні краще сказати, відчувай, що в тобі відбувається. Відчуття набагато ближчі по своїй суті до тебе, ніж думки. Старайся жити серцем, а не головою. Коли я кажу відчувай, я немаю на увазі емоції, я маю на увазі відчування, без коментування події думками. Тобто старайся відчути себе коли йдеш по вулиці: як ти ставиш ноги, як переміщаєшся відносно дерев, що в тілі, але при цьому не давай ментальних ярликів типу: о, який класний день, або о, які прикольні відчуття. Не думай, просто відчувай.

 "Може бути так, що ти таки взнаєш якимось чудом, який партнер тобі ідеально підійде, але де гарантія, що ти його найдеш?" - таке враження, що це дуже-дуже мала імовірність!

 Знову ж таки: не думай! Ти просто живи. Ось надибав текст, який пояснює, що хочу сказати, бо вже змучився писати.

 Сама по себе жизнь – это не всегда жизнь. Посмотри на свою жизнь. Можешь ли ты назвать ее благословением?

Не слушайся священных писаний – слушай свое сердце. Вот единственная заповедь, которую я могу предписать: слушай внимательно, очень сознательно, и ты никогда не ошибешься. И, слушая сердце, ты никогда не будешь расщеплен. Слушая свое сердце, ты начнешь двигаться в правильном направлении, никогда даже не задумываясь о том, правильно оно или нет. Да, иногда оно приведет тебя в опасность – но тогда вспомни: опасности нужны, чтобы сделать тебя зрелым. Иногда оно заставит тебя заблудиться – но снова вспомни: эти заблуждения являются частью роста. Много раз ты упадешь – поднимаясь снова, потому что именно так человек набирается сил: падая и снова вставая. Именно так человек становится интегрированным, цельным.

Но не следуй правилам, навязанным другими извне. Никакое навязанное правило не может быть правильным, потому что эти правила изобретены людьми, которые хотят тобой править!

Не забывайте, что вы здесь для того чтобы быть только самим собой и никем более!

Уважай себя, уважай свой внутренний голос и следуй ему. Я не гарантирую, что он всегда поведет тебя правильно. Много раз он ошибется, ибо прежде чем прийти к нужной двери, человек должен постучать во множество ненужных. Это именно так. Если внезапно ты натыкаешься на правильную дверь, то не можешь распознать, что она правильна. Поэтому запомни: по большему счету никакое усилие никогда не потрачено впустую; все усилия вносят вклад в высочайший пик, предельную кульминацию твоего роста.

Не бойся ошибок, делай их как можно больше, но не совершай одну и ту же ошибку дважды. И ты будешь расти. Забудь обо всем что «правильно» и «неправильно» то, что правильно вчера, сегодня может быть неправильно.

Правильное это то, что гармонирует с существованием. Тебе нужно быть очень бдительным в каждое мгновение, потому что в каждое мгновение придется решать заново. Совершая много ошибок, человек узнает, что такое ошибка и как ее не совершать, он подходит ближе и ближе к истине. Это исследование индивидуально, полагаться ни на какие чужие заключения. 

Мы всегда живем ради кого-то другого

поэтому себя не знаем

Ваш взгляд всегда устремлен наружу, на внешние формы, а когда глаза смотрят на другое, вы забываете себя. Это то, что случается со всеми вами: вы не помните себя, потому что ваши глаза устремлены, по сути, застыли на другом. Все, что вы делаете – вы делаете для другого. Кем бы вы ни были, вы существуете для другого.

Даже если вы сбежите от мира, ваш ум продолжает думать: «Что обо мне думают люди?» Даже если вы убежите в горы, вы, сидя там, будете думать: «Все, наверное, считают, что я отрекся от мира и стал великим святым. Обо мне, наверное, пишут в газетах».

У вас нет собственного лица, у вас есть только мнение других о вас. Кто-то сказал, что вы прекрасны, и вы начинаете думать, что вы прекрасны. Кто-то сказал, что вы отвратительны, и вы чувствуете себя обиженным, вас ранило то, что кто-то сказал «отвратительный», вы становитесь «отвратительным».

Вы просто набор мнений других людей, вы не знаете, кто вы есть, вы знаете только, что думают другие о вас. И это странно, потому что эти другие, которые думают о том, что есть вы, сами не знают себя – они знают себя только через вас.

Прекрасная игра: я знаю себя через вас, вы знаете себя через меня, и не я, ни вы не знаем, что мы есть на самом деле.

Другие люди стали слишком важны, и все ваше внимание стало одержимо другими, вот почему вы не знаете себя. Вы просто никогда на себя внутрь не смотрите. Вы всегда думаете о других, всегда или берете что-то от других, или что-то им даете. Это вечная игра. 

О Любви

Нашел в инете одну очень интересную статью. Она очень правильная.

 Привожу ее без изменений.  

 

Колеса любви или куда уходят чувства?

 

Меняет свой облик планета сквозь годы летящая

Становятся пылью и снова встают города

И только любовь, если это любовь настоящая

Всему вопреки, неизменною будет всегда!

(Поучительная песня о настоящей любви)

 

Маленькое предисловие, в котором автор заранее отвечает на все письма и обвинения, которые пойдут от возмущенных читателей:

 

·        Автор не является жено-, семье– и любове – ненавистником.

·        Автор написал этот материал не (сразу) после несчастной любви.

·        Автору знакомо чувство любви.

·        Автору знакомо чувство настоящей любви.

·        Автор не мстит женщинам, как всем сразу, так и какой-то конкретно.

·        Автор является психически здоровым человеком, что документально подтверждено.

·        Автор действительно является циником, то есть человеком, готовым трезво смотреть на "святые" ценности нашей жизни.

·        Все многочисленные совпадения с вашей жизнью являются случайными или вымышленными автором.

·        Материал не рекомендуется читать влюбленным и людям с тонкой душевной организацией.

·        Автор не несет ответственности за семьи, распавшиеся после прочтения материала.

·        Автор не несет ответственности за семьи, родившиеся после прочтения материала.

·        Автор не несет ответственности за тех, кого вы приручили.

 

А теперь к теме. С детства мы очарованы чудесными сказками о красивой любви их героев. Мы переживаем, когда герои долго не могут соединиться, когда их разлучают жадные братья, жестокие злодеи и своенравные цари. Мы искренне радуемся, когда статный и геройский принц совершает свои подвиги и завоевывает главную награду своей жизни – очаровательную принцессу. И мы всегда не придаем значения тому факту, что обычно все сказки заканчиваются на воссоединении молодых после долгих мытарств и лишений, на том, что жили они долго и счастливо, на свадьбе юного царевича с царевной и на словах о меде и пиве. И не только народ в своем творчестве, но и все классики жанра не спешат продолжить сюжет после кульминационного момента. Самые яркие примеры таких историй:

 

·        Капитан Грей с его подругой Ассоль,

·        Трудолюбивая Золушка и настырный Принц,

·        Хитромудрый Федот-Стрелец с лягушкой-оборотнем Марьей,

·        Невротизированый и со склонностью к суициду, но все равно обаятельный Медведь с Принцессой из "Обыкновенного Чуда",

·        Счастливая история отношений крысы-мутанта Чебурашки и молодого аллигатора Геннадия.

 

Уверен, что если бы Ди Каприо умел бы чуть лучше плавать в ледяной воде, история его "титанической" любви также закончилась бы на очень мажорной ноте. То же можно сказать о любви Караченцева и испанской подданной Кончитты из "Юноны и Авось", разлученных навсегда простудой. Думаю, вы легко сможете продолжить этот ряд.

 

Во всех счастливых историях подразумевается, что если семейное счастье уже достигнуто – то и желать уже дальше нечего. А что тут еще желать? Только бурная радость, любовное слияние, единение сердец – и ничего другого молодых уже не ожидает. И мы, с детства воспитанные на любовных историях из этих сказок, книжек, фильмов принимаем кульминационную идиллию как вполне понятную норму жизни. А как же иначе? Ведь главное – найти эту самую НАСТОЯЩУЮ любовь. И тогда ты будешь счастлив всю свою жизнь! А то, что капитан Грэй, может быть, через год после свадьбы, гонял Ассоль по палубе, бил ее смертным боем, а потом пропил корабль и бросил несчастную девушку, история вместе с автором стыдливо умалчивает. Знать это нам не положено. Ведь если ты любил и потом вдруг разлюбил – значит, это была ненастоящая любовь. Потому что НАСТОЯЩАЯ любовь – ВЕЧНА! Итак, вы поняли главную задачу своей личной жизни? Ищем ВЕЧНУЮ ЛЮБОВЬ! На ложные, ненастоящие "любови" не покупаемся – и неустанно призываем свою "половинку" и вечную любовь.

 

Помните легенду об андрогинах? В древности боги, чтобы отомстить им за непочтение, разделили людей на две части и рассеяли их по белу свету. С тех пор люди ходят по свету, и далеко не всем суждено найти свою половинку. Но шанс есть! Ищите – и обрящете! Красиво? Верите? Нет? А в глубине души? Ну вот, как раз эта надежда и движет нами в поисках настоящей любви. Неоднократно встречал людей, которые прямым текстом так и озвучивают это мифическое верование:

 

– Да, расстался. А ведь, казалось, сильно любил. Но обманулся. Это была не настоящая любовь! И не моя настоящая половинка. А ведь настоящая где-то ходит. Как думаете, встречу? Делать нечего, буду искать.

 

Полагаю, что легенда об андрогинах является одним из самых вредоносных мифов человечества. Не счесть людей, регулярно попадающихся на этот крючок и разочаровывающихся в людях и отношениях раз за разом. Сколько судеб и сердец покалечила эта легенда и другие подобные сказки! Это именно они воспитывают в людях наивное верование в вечную и СВЯТУЮ любовь! В какой-то степени, каждый человек является жертвой этой мифологии. Неужели у вас не было большой и чистой любви хотя бы раз в жизни? У многих она была неоднократно. И каждый раз искренне верится, что встретил того самого своего/свою единственного/единственную. И летаешь на крыльях, и восторженно любишь, привязываешься, и уже жить без любимой/любимого не можешь, и все отлично, и все замечательно, и все: все: все: А потом: Куда все девается? Куда она, любовь, уходит? Ведь все же так прекрасно было совсем недавно?

 

Ко мне, как психологу и автору интернет-рассылки, постоянно приходят письма подобного содержания:

 

– Мы с мужем очень любили друг друга все время после свадьбы, друг в друге просто души не чаяли. Вместе проводили все свободное время, он говорил, как любит меня, дарил цветы каждый день, наш секс приносил невероятно сильные ощущения. Но в какой-то момент все стало изменяться. Он постепенно перестал уделять мне внимание, хотя за эти полтора года я не стала хуже, а даже лучше. Дальше – больше. Сначала я только подозревала, а потом убедилась, что у него есть любовница. После серьезного разговора и моих слез он стал говорить, что с ней расстался, но я не уверена, потому что наши отношения не улучшаются. Но сейчас наша жизнь все больше становится похожей на ад. Что мне делать? Как восстановить отношения? Как мне вернуть его любовь?

 

Очень интересно отражение темы любви в искусстве. Не меньше половины популярных песен посвящено счастливой любви на тему "Ах, любимый, как мне хорошо с тобой!". Другая половина песен – несчастной любви с теми же, судя по всему, персонажами, но с другой главной темой: "Почему ты, сволочь, меня разлюбил?".

 

Так существует ли НАСТОЯЩАЯ ЛЮБОВЬ? Посмотрим на человеческие отношения глазами психолога.

 

Цикличность развития отношений

 

Любовь – обманная страна, и каждый житель в ней – обманщик.

Зачем я плачу пред тобой, и улыбаюсь так некстати.

Неверная страна – любовь, там каждый человек – предатель.

Но снова прорастет трава, сквозь все преграды и напасти.

Любовь – прекрасная страна, ведь только в ней бывает счастье.

(Очень жестокий романс)

 

Наблюдения за человеческими отношениями позволяют сделать следующий важный вывод.

 Любые значимые отношения проходят пять основных этапов развития

      1.     Рождение.

2.     Развитие.

3.     Кульминацию.

4.     Разрушение.

5.     Смерть.

 Эти этапы очень наглядно иллюстрируется на вашей растопыренной пятерне. Посмотрите на нее с внутренней стороны. И отсчитываем слева – направо. Большой палец – это РОЖДЕНИЕ отношений. Указательный – развитие. Средний – кульминация. Безымянный – разрушение. Мизинец – смерть.

 Учитываем, что это модель отношений. И реальные отношения, разумеется, сложнее любой модели, но тем не менее модель отражает основные закономерности, как модель Земли (глобус), отражает расположение материков. Вы легко сможете проверить мысленно эту модель из пяти этапов на собственных уже закончившихся отношениях. Если вы не будете врать самому себе – вы сможете увидеть, как эти отношения соответствуют приведенной модели.

 

1.     Рождение отношений – это завязывание первого знакомства, первый взгляд, первая беседа, первый интерес друг к другу. Робкое приглашение на свидание и скромное согласие. В течении этого этапа люди понимают, что интересны и как минимум, симпатичны друг другу и что им есть чем вместе заняться. В конце этого этапа двое уже понимают, что они уже слегка "зацепились" друг за друга, расставаться им уже не хочется. Этап знакомства заканчивается на прочном желании развивать отношения.

2.     Развитие отношений. В народе – "конфетно-букетный" период. Самый романтический период в отношениях. Оба влюбленных стремятся явить партнеру лучшие свои качества и скрыть свои недостатки. Мужчина дарит цветы и подарки, источает комплименты, не жалеет денег – он сама заботливость и галантность. Женщина наслаждается этим периодом как Ева раем, как птичка весной, как подснежник солнышком. К тому же женщине особенно приятно, что вся ответственность за развитие отношений на мужчине – а она играет в игру "попробуй, догони". Ясно, что принцесса бежит не слишком быстро и получает при этом максимум удовольствия.

 

Для полноценного секса на этапе развития женщина обычно не созревает (мужчина-то готов всегда), но некоторые вольности она уже может позволить. Именно в этот период женщина особенно следит за своей внешностью (а то "любить не будет") и даже, можно сказать, "расцветает". Так что если вы заметили, что ваша знакомая, сотрудница или бывшая жена преображается на глазах – это верный признак того, что женщина находится в фазе влюбленности и развития отношений.

 

3.     Кульминация. Самый эмоционально яркий период – расцвет отношений. Это, собственно, то, ради чего это все и затевается. Это полноценное сексуальное слияние, слияние душ и сердец, полная гармония в отношениях. Это радость, счастье, полет и блаженство. Это наслаждение, вдохновение и НАСТОЯЩАЯ любовь. По крайней мере, в период кульминации влюбленная пара в этом уверена. Если спросить их об этом, они в один голос выдохнут: "ДА! ЭТО ЛЮБОВЬ!"

 

Это время, которое навсегда остается в наших сердцах. Это время, о котором мы часто вспоминаем и ностальгируем. Кульминация – это медовый месяц отношений, и неважно, официальный он или нет. К сожалению, кульминация длится не так долго, как люди рассчитывают. Да-да, этот рай заканчивается всегда нежданно (как и для Адама с Евой) и вечно продолжаться не может по причинам, которые мы рассмотрим ниже.

 

4.     Разрушение. В этот этап плавно влюбленные плавно въезжают после кульминации. Обычно резкой границы и четкого водораздела нет. А есть легкое отрезвление, небольшие проблемы и недопонимание, которые со временем становятся все больше и больше. Это называется – "после медового месяца начались будни". У влюбленных уже нет того трепета и дрожи при виде друг друга, уже спокойно находятся обнаженными друг при друге, уже не всегда вместе проводят время и почти не ходят на вечеринки и в театр. Разрушение отношений далеко не всегда означает явные скандалы и битье посуды об голову.

 

Чаще разрушение означает просто ОХЛАЖДЕНИЕ друг к другу. Медленное, как австралийская черепаха и верное, как слово купца. Меньше секса, меньше общих интересов, подарки принимают исключительно ритуальный характер, комплименты уже не звучат, цветов не видно, зато видно бигуди (завтра удивлю сослуживцев), старый халат (надо же донашивать) и дырявую майку (уже десять лет в ней живу и жить буду).

 

Часто говорят:

– А вот я знаю людей, которые всю жизнь любят друг друга!

 

Я буду очень рад, если вы их мне продемонстрируете. А еще лучше присмотритесь повнимательнее к их жизни, если вы к ним вхожи. Большая часть так называемых "благополучных" длительных отношений идет уже просто по инерции. И по сути своей такие отношения являются просто существованием рядом (но не вместе!) друг с другом – с отдельными интересами, отдельными чувствами, отдельными делами и отдельной жизнью каждого из партнеров.

 

Часто этап разрушения в прочной семейной паре очень медленен, стабилен и похож на просто "нормальные" отношения и человеческую привязанность. Но ведь это уже другое чувство – которое скорее называется дружбой! И пусть будет, все лучше, чем полное равнодушие.

 

И уже перед самой завершающей частью этап разрушения может дойти и до ударов, в основном психологических:

– Ты мне всю жизнь испортил!

– Да кто тебя такую замуж возьмет!

– Да на себя посмотри!

– Где ты, шлюха, была всю ночь?!

– Мама была права, ты мне не пара!

 

И это уже является агонией отношений.

 

5.     Смерть. И всякие значимые отношения умирают, чтобы на этом месте родиться чему-то новому. И это тоже неизбежный этап, хотя бы с уходом из жизни одного из партнеров. А в реальности этот этап наступает гораздо раньше – еще при жизни. Причем смерть отношений не обязательно означает, что люди расходятся. Они могут жить вместе, потому что дети, квартира, хозяйство опять же, дача. Что-то новое туманно и опасно, да просто люди бояться одиночества и того, что никого не найдут взамен. И они живут в одной квартире – но практически не общаются при этом. Или общаются на поверхностном, ритуальном, ничего не значащем уровне. По сути, люди почти перестают быть значимыми и существовать друг для друга в психологическом смысле – часто с сотрудниками они теплее общаются, чем с таким "бывшим". Отношения становятся вялотекущими, что можно приравнять к их смерти. Формально отношения продолжаются, но фактически они уже прекратились – по сравнению с тем, какими они были ранее.

 

Интересно, что для внешнего мира отношения у них могут быть вполне презентабельными, чтобы не стать предметом осуждения или жалостливого участия со стороны окружающих – стыдно же перед друзьями и родственниками. А иногда мы и себя умеем убедить, что все в порядке и что так и должно быть:

 

За какой период времени проходят все эти этапы? Ответ: в любой! Весь цикл может уложиться и в один день, например, краткосрочный курортный роман. А может и в пятьдесят лет, например, длительная семейная жизнь до золотой – платиновой свадьбы. Но этапы отношений все равно будут теми же самыми!

 

Если речь о коротком романе, то это рождение отношений на пляже ("Девушка, а вода теплая?"), развитие отношений вечером в баре ("Может, потанцуем?"), кульминация на берегу моря ("Пойдем, на Луну посмотрим"), разрушение утром спросонья ("А с кем это я?") и смерть отношений ("Извини, но мне уже на самолет").

 

Если же это бабушка с дедушкой, окруженные детьми и внуками, то разница в том, что весь период занимает годы и, соответственно, долгой будет и кульминация, и процесс разрушения затянут. Но не стоит переоценивать длительность этапа кульминации, вряд ли он будет занимать больше, чем полгода (причины еще раз пообещаю рассмотреть ниже).

 

Уже слышу голоса тех, кто предает автора анафеме за попытку опорочить настоящие отношения, святость семейных уз и даже самое святое в жизни человека (страшно выговорить) – ЛЮБОВЬ!!! Так вот хочу сообщить задетым влюбленным, что это всего лишь разумный (т.е. от разума) взгляд психолога со стороны на чувство любви. И любые сильные чувства в данном случае разуму не товарищ – они не дают трезво и непредвзято относиться к любому явлению – поэтому сначала необходимо остыть. Конечно, нам, наивным, хочется, чтобы любовь была вечной. Думаете, я против этого? Я даже обоими руками голосую ЗА! Но от нашего голосования мало что может измениться. Мудрость же наша будет заключаться в том, чтобы видеть все эти процессы с высоты времени, когда становятся очевидным то, что не видится в самом потоке времени. И если это удается, то вы уже готовы к этим изменениям и даже что-то удается изменить и подправить.

 Напомню, что тем, кто сомневается в этой теории, но хочет разобраться, автор еще раз предлагает проанализировать свои уже законченные отношения – со своими "бывшими". Уверен, что вы легко найдете и все указанные этапы, и период кульминации и длительность всего цикла. 

 Как анализировать существующие сейчас отношения, ведь они продолжаются? Тогда выясните, на подъеме они, на спаде, или на уровне стабилизации – и картина будет приблизительно ясна. Для этого необходимо мысленно сравнить их сравнительный уровень какой-то промежуток времени назад и сейчас. Например, оцените, два месяца назад отношения были теплее или холоднее? Больше внимания дарили или меньше? Больше времени проводили или меньше? Если кажется, что отношения в периоде стабилизации, значит, это вялотекущее разрушение, плохо видное невооруженным глазом.

 А может, это синусоида? Тешим мы себя мыслью. Соглашусь, иногда наши отношения напоминают синусоиду – то взлет, то посадка. Но и у самолета есть этап взлета, есть самая высокая точка траектории и любой самолет в итоге садится на аэродром (или не дай бог, падает в лес). И по ходу полета самолет вовсе не на одной высоте – он совершает колебания то чуть выше, то чуть ниже (как вытянутая синусоида) относительно расчетной центральной линии полета.

 Так и в длительных отношениях всегда есть этапы относительного спада и подъема – периоды временного охлаждения и потепления. Например, у мужчины неприятности на работе, он выбит из колеи – временный спад в отношениях. Потом вместе поехали отдыхать – вот и потепление. Потом женщина дала повод для ревности – вот и похолодание. Потом сходили вместе в театр – вот и опять потеплело.

 Но эти колебания уровня отношений всего лишь относительные. Относительно центральной линии, неизбежно прочерчивающей свой судьбоносный круг. И вся эта синусоида все равно вписывается в общий итоговый цикл отношений. 

 Философское отступление

Разговаривают две планеты:

– Слушай, что-то в последнее время какая-то плесень

на теле завелась, чешется все:

– А, не обращай внимания, это люди. Само пройдет...

 

Интересно, что не только отношения, но и вся наша ЖИЗНЬ прочерчивает этот цикл, даже когда мы сидим на работе, едем в трамвае, летим в самолете или читаем эту статью. Наш ЖИЗНЕННЫЙ цикл также состоит из всех этих пяти стадий:

 

1.     Рождение человека. В роддоме или в поле, в автомобиле или тундре. Начало! Осознают как большое событие только его родители, самому же ребенку пережить бы столь много ярких или дискомфортных ощущений.

 2.     Развитие его личности. Рост физический, рост личностный, осознавание себя в этом мире. Учеба на всем, что можно и на чем нельзя. Познавание себя и мира. Как говаривали в школе – подготовка к настоящей жизни:

 

3.     Кульминация. Это расцвет его творческих замыслов, душевных и физических сил, яркость чувств и душевный подъем. Она, как правило, длительная, лет 5, может 10, а когда-то на вопрос пожилому человека, где у него был самый лучший период жизни – он может назвать даже конкретный год.

 

4.     Разрушение. Силы уже не те, да и болезни наступают, лень душевная наваливается, уже и о развитии карьеры не стоит думать, хорошо бы удержаться до пенсии хотя бы. Согласен, есть бодрые люди, которые хороши и в пожилом возрасте, но давайте сравнивать их самих с ними самими: Где они были наиболее бодры и полны сил, планов, желаний? В возрасте 40 или в возрасте 70? Вопрос риторический.

 

5.     Смерть. Мы наивно надеемся, что она обойдет нас стороной, ведь "опыт показывает, что умирают все, кроме меня:". Хотя верить в бессмертие полезно, ради жизни – ведь это дает ей силы! Хотя бы в душевное бессмертие. А там, глядишь, успехи науки геронтологии еще настанут, может, и доживем до ее триумфа? А если нет – будем верить, что нас вновь ждет рождение.

 

Посмотрим еще шире. Наша планета Земля также, как отношения и наша жизнь проходит все эти пять этапов. Наше Солнце – тоже. Солнечная система? Конечно! И вся Вселенная также как мы, когда-то родилась (кто забыл, это "большой взрыв" 20 млрд. лет назад), сейчас Вселенная в фазе расширения и развития, на днях будет кульминация, потом разрушение, постепенное остывание и по прогнозам астрофизиков, Вселенная уже слишком расширится, растворится в бесконечном пространстве вакуума, как кусок сахара в море – и умрет от космического холода через N млрд. лет.

 Так что эти пять этапов составляют некий великий и могучий закон природы, который владеет всеми уровнями живой и неживой материи – от муравья и микроба до планет и звездных галактик.

 Впрочем, это философия. Вернемся к нашей любви.

 

Ну почему же любовь уходит?

 Жили-были старик со старухой у самого синего моря. 

 И звали старика Грэй, а старуху Ассоль:

 (А.Кнышев)

"Время – укрепляет вино и ослабляет любовь" – говорили древние. "Все проходит – и это пройдет" – приговаривал царь Соломон (интересно только, не когда ли он утешал Суламифь после соблазнения?). Так сделано самой природой, жизнью, а точнее, нашими биологическими защитными механизмами. Разберемся подробнее. Физиология нашего организма обладает защитным механизмом адаптациИ. Что это такое? Адаптация – это притупление чувствительности, а затем полное исчезновение ощущения в процессе продолжительного действия раздражителя. Как происходит этот процесс? Нервные центры нашего головного мозга обладают так называемым охранительным торможением. Если сигнал из внешней среды продолжает поступать достаточно долгое время, нервные центры снижают свою чувствительность и сигналы от рецепторов вообще перестают восприниматься мозгом. Проведите следующие эксперименты. 

 Если кто-то постоянно и с одинаковой силой будет вас поглаживать по руке в одном и том же месте, то сначала ощущения будут, наверное, приятными, через 3 минуты нейтральными, через 10 мин. малозаметными, а через 20 минут вы перестанете их замечать. Произошла тактильная адаптация.

 Вы вышли из темной комнаты на свет. Сначала вы ослепните – ничего не видно, но через несколько секунд зрение уже к вам вернется. Вернулись со света в темную комнату – глаз выколи, абсолютная темнота!? Ан нет. Через несколько секунд вы уже угадываете контуры стола. Это зрительная адаптация.

 Интересно, что следствием того, что нервные центры головного мозга, воспринимающие свет, адаптируются к постоянному источнику света, является то, что мы ослепнем, если четко зафиксируем глаза на одном месте, уже через четыре-пять секунд после фиксации взора. Поэтому природе пришлось придумать механизм обхода этой возможной слепоты. Наш глаз так устроен, что он постоянно совершает микродвижения, которые мы не замечаем – даже если нам кажется, что наш взгляд абсолютно неподвижен. В результате сигнал на сетчатке хотя бы немного меняется, зрительные клетки не теряют чувствительности – и мы не перестаем видеть.

 Что произойдет, если вас кормить постоянно вашей любимой едой? Правильно. Привыкните. И даже будете ее отпихивать от себя, как в "Белом солнце" Верещагин отпихивал черную икру. Еще пример. Люди постарше помнят дефицит экзотических продуктов, казавшихся нам невероятно вкусными. Бананы покупались зелеными и с любовью хранились месяц до счастливого дня созревания. А сейчас? Кто считает бананы особенно вкусным фруктом? Ну, так, ничего особенного, норма жизни. Произошла вкусовая адаптация.

Вы вошли в помещение с неприятным запахом – краска, портянки, мышь за шкафом сдохла или хозяин давно не мылся. Понятно, что запах резко ударит в нос. Но представьте, что уходить вам никак нельзя! Что произойдет с вашим обонянием? Уверяю вас, через некоторое время вы уже перестанете замечать этот запах. Произойдет адаптация органов обоняния.

 Существует даже болевая адаптация. В какой-то степени, и к боли организм способен адаптироваться и снизить к ней свою чувствительность.

 Адаптационные механизмы охраняют нас! Если бы не они, человек не смог бы выжить в меняющихся условиях внешней среды. Это примеры адаптации органов чувств. Но не только они, но и вся наша психика, все эмоции и чувства обладают этой способностью к приспособлению. Есть даже такая народная мудрость: Человек привыкает ко всему!

 Наши ЭМОЦИИ обладают такими же адаптационными механизмами. Вспомните, в детстве мир был особенно ярким, небо особенно синим, а трава особенно зеленой! А что сейчас? Привыкли! Ну, мир и мир. Всегда такой. Что тут особенного?

 А теперь вспомните свой щенячий восторг, когда вы впервые увидели море! Думается, сейчас эта встреча происходит гораздо скромнее. А на второй день отдыха мы всю экзотику уже принимаем как должное, привыкаем и перестаем ею восхищаться. На новом месте работы сначала, может быть, многое не нравится, все не так, а потом вроде уже и ничего, втянулся – и нормально. 

 Сколько у Вас любимых песен? Думаю, много. Вспомните, как первый Вы услышали самую любимую из них. Душа развернулась, потом свернулась и опять развернулась. И второй раз, когда слушали, тоже развернулась. И третий и еще, и еще. А потом стала как-то меньше восхищать и потом стала уже просто хорошей песней. Произошла, можно сказать, эстетическая адаптация, то есть, адаптация к прекрасному. Поэтому все хит-парады меняются – люди привыкают к любимым хитам и на смену одним шлягерам приходят другие. 

 Как долго держится у вас восторг от самого замечательного подарка? А радость от желанной встречи? А эйфория от вручения Вам Нобелевской премии? Какое бы не было сильное событие – организм все равно адаптируется. Через десять минут восторг от подарка пройдет, радость от встречи сгладится через час, эйфория триумфа продержится до окончания банкета. Максимум неделю.

 Эйфория первой любви в ряду всех других "любовей" – самое сильное, яркое и восторженное чувство в жизни человека – адаптационные механизмы еще полностью не научились это чувство сглаживать.

 Все знают мудрую поговорку: "Время лечит". Это поговорка тоже о процессе адаптации. Только адаптации не к радости, а к горю. Любое негативное переживание тоже сглаживается психикой личности, дайте только срок. Мудрость природы состоит в защите организма от разрушающего воздействия – и горе уходит. Пусть не сразу, но психологический комфорт постепенно восстанавливается.

Невероятно, но даже в тюрьме и концлагере человек постепенно адаптируется к нечеловеческим условиям содержания, и со временем может себя вполне комфортно ощущать! Яркий пример – знаменитая повесть А.Солженицина "Один день Ивана Денисовича". Об одном дне из жизни заключенного в советском Гулаге, дне, нас ыщенном практически теми же самыми радостями, переживаниями, восторгами и разочарованиями, как и дни человека в обычной жизни. Угнетенное состояние и тоска уже давно ушли. Организм адаптировался.

 А что такое чувство любви для нашего организма? Психология определяет любовь как "интенсивное, напряженное чувство, высокую степень эмоционально-положительного отношения к объекту". И живет она не в сердце, кто забыл, а в нервных центрах головного мозга, как и любая другая эмоция. Любовь – это период длительного эмоционального подъема и постоянного повышенного энергетического тонуса организма. Это огромный расход ресурсов биологического объекта под названием "человек" – и постоянно испытывать такой расход для организма опасно. После любых затрат ресурсов и эмоционального подъема требуется период релаксации – и по закону маятника вновь включаются адаптационные механизмы! Они реагируют на длительное чувство любви, как на реальную опасность для выживания.

 Организм адаптируется и привыкает к чувству любви!

 В результате любовь уходит постепенно, медленно и неотвратимо, как закат солнца. Любовь постепенно сглаживается, и, в лучшем случае, превращается в просто человеческую привязанность и теплое чувство. А в худшем: Сами знаете, от любви до ненависти – один шаг.

 

Можно ли остановить любовь?

Уходишь ты, уходишь

Тебя окликнуть можно

Еще окликнуть можно

Но возвратить уже нельзя.

 (Ностальгический ВИА 70-х "Ариэль")

 

Как бы хотелось нам иной раз остановить любовь, как прекрасное мгновение! Возможно ли? Возможно, но это будет последняя любовь в вашей жизни. Есть известный биологический эксперимент над несчастными крысами, которым в мозговые центры удовольствия вживили электроды. Нажимая на рычажок, животные получали дозу наркотического удовольствия, близкого к оргазму. Так вот, крысы умирали от эмоционального и психического истощения через несколько часов, не в силах остановить процесс наслаждения. Если бы по каким-то причинам наши адаптационные механизмы разрушились бы – организм не справился бы с нагрузкой. Если бы мы любили друг друга вечно без периода релаксации, мы бы превращались в холодный труп, а любовь была бы одноразовой, как у пчел-трутней.

 

Любовь невозможно сделать вечной, но продлить ее – реально!

 

Можно продлить кульминацию отношений – и продлить отношения в целом. Как? Осознанно применяя то, что называется языками любви – это то, чем любовь питается и поддерживается. А именно:

 

·        Слова.

·        Прикосновения.

·        Время.

·        общение.

·        подарки.

 

Разберемся в них.

 

СЛОВА – восхищенные отзывы о своей любимой или любимом, психологическое поглаживание, теплый отзыв о его поступках, внешности, важности для себя. Это фразы о любви, которые никогда не наскучат, особенно, если они сказаны с душевным настроем. Искренние комплименты любой человек, даже мужчина, готов слушать бесконечно – и даже если он делает вид, что ему все равно или он иронизирует над собой или вами. Не верьте. Восхищение и признания любят все. Кстати, когда последний раз вы восхищались любимым человеком?

 

Прикосновения. Это касания не только в сексе, но и вне его. В сексе – абсолютное разнообразие и всевозможные, извините, извращения. Лучший способ убить сексуальный интерес друг к другу – сделать все ночи похожими и безликими, как клонированные близнецы. Меняйте все, что можно и невозможно поменять: место близости, эротические игры, сексуальные сценарии, подручные средства и инструменты. Некоторые продвинутые пары даже экспериментируют с приглашенными партнерами. Почему бы и да?

 Вне собственно секса – это просто случайное объятие, поцелуй в шейку, поглаживание, легкий массаж и покусывание. Часто мы сдерживаем себя, мол, не время, люди смотрят. Или мы просто устали и не хочется делать никакие усилия. Если человек близок – дарите ему ласку просто так, без повода – и он всегда будет чувствовать вашу близость. Еще один вредный вопрос: сколько месяцев назад последний раз вы делали своей любимой массаж?

 ВРЕМЯ. Вернее, совместное времяпровождение. Время – это вы сами. Если вы не жалеете человеку свое время, вы не жалеете ему себя. Сколько времени за неделю вы провели вместе? Ходили в театр? Гуляли в парке? Посещали друзей? Все это показатель неравнодушия к жизни другого человека, даже если вы очень заняты и ваше время стоит сто тысяч фунтов одна минута.

 Общение. Как роскошь, а не как средство передачи информации. Насколько вы умеете жить жизнью любимого человека? Есть ли действительно глубокая душевная близость между вами? Знаете ли, чем он дышит? Умеете ли разделять и поддерживать его интересы и ценности? Истинному искусству общения необходимо учиться, как английскому языку – постоянно и со старанием.

 ПОДАРКИ. Не ритуальный, запланированный букет цветов на 8 марта, а неожиданно и внезапно. И просто так и по любому поводу: День Танкиста или День Парижской Комунны. Помните, в Алисе в Стране Чудес был персонаж Шалтай-Болтай? Так он призывал дарить подарки на День Нерождения 364 дня в году. Может, это и перебор, но ход мыслей правильный. Подарки стимулируют. Взбадривают. Возбуждают чувство благодарности. И просто возбуждают.

 Если человек не получает достаточно питательных веществ – его срок жизни сокращается.

 

Подпитывайте любовь – и вы используете все ее ресурсы!

 

А теперь пришло время рассмотреть один аспект, который мешает нам вовремя закончить наши отношения:

 

Мы в ответственности за тех, кого приручили!

 

Эти слова одного французского летчика, по своей вредоносности в жизни людей занимают второе место. Экзюпери это выдал и сгинул в Ла-Манше – а мы поверили, да еще и строим по этому убеждению свои жизненные сценарии!

 Типичная картина моего детства. Соседская женщина тащит на себе мужа-пьяницу, который куражится над ней, издевается и временами тычет в зубы не по-детски. И так чуть ли не каждый день. Подслушанный в разговоре взрослых слова этой женщины о том, почему же она, в прямом и переносном смысле, не бросает его? 

 – Ну, как же. Нехорошо предавать супруга. Он же пропадет без меня и совсем сопьется. Значит, это мой крест. Сама же виновата, что его приручила.

 Этой женщине легче ломать свою жизнь, стать жертвой, служа своему мужу-упырю, чем сделать решительный шаг и отказаться от него – потому что чувство вины по поводу собственного "предательства" сгложет ее заживо. 

 

Мы в ответственности за тех, кого приручили! А может мы в ответе еще и за тех, с кем расстались? А может быть еще и за тех, кого НЕ приручили? А также за голод в Эфиопии? А также за землетрясение в Мексике? И за ураган в Калифорнии? Может, сразу возьмем на себя все грехи других людей и всего человечества? И будем испытывать всю жизнь жесточайшее чувство вины?

 

Если каждый прежде всего себя сделает счастливым – тогда весь мир будет счастлив.

 

А за других отвечать не надо – это неперспективно. Это только плодит психологических паразитов и нахлебников. Пусть каждый проходит свои уроки жизни.

 

Так почему же мы легко поверили в эту замечательную фразу и во многом строим по ней свою жизнь? Потому что этот летчик умел создавать красивые тексты и творить литературные шедевры. А все, что освящено "волшебной силой искусства" приобретает магическую власть над нашими душами и умами. Мы готовы поверить красоте на слово, без доказательств и проверки. Но красивое – не значит истинное! Можно вспомнить и другие изящные высказывания из этого ряда:

 

– Кто старое помянет – тому глаз вон. А кто старое забудет – тому два вон! (Наши мстительные соотечественники)

– Яблоко от яблони недалеко падает. (Чекисты – менеджеры по человеческим ресурсам, точнее по выселению и раскулачиванию).

– Сегодня ты играешь джаз, а завтра Родину продашь. (Музыковеды из Политбюро)

– Кто не работает – тот не ест. (Те, кто точно знает, как всем жить)

– Тронул девушку – женись. (Блюстители общественной морали)

– Хороший индеец – мертвый индеец. (Юные пионеры Американских Соединенных Штатов)

– Каждому – свое. (Санитары человечества из третьего рейха)

 

Может быть, и этим красивым фразам тоже начнем бездумно следовать?

 

Так что же нам теперь делать?

 

Все вернется

Все опять вернется

Встречи до рассвета

О любви беседа

Все опять вернется

 

(Дима Маликов. Песня такая.)

 

Предлагаю взять на вооружение хотя бы одно конструктивное верование, оно же убеждение – особенно тем, кому по-прежнему хочется красоты. "Конструктивное" означает, что это убеждение будет работать на вас, а не против. Это древняя индейская поговорка:

 

Лошадь сдохла – слезь!

 

В реальности же мы не хотим поверить в ее смерть – и забываем, что дважды нельзя войти в одну реку. Что мы делаем с дохлой лошадью, вместо того, чтобы оставить ее в покое?

 ·        Мы приходим на конюшню каждый день.

·        Мы уговариваем ее встать по-хорошему.

·        Мы громогласно выясняем с ней отношения.

·        Мы пытаемся напоить ее водой.

·        Мы приглашаем ей светило ветеринарной науки.

·        Мы приносим ей душистое сено, выращенное на альпийских лугах.

·        Мы покупаем ей золотые подковы.

·        Мы обращаемся к экстрасенсам и магам по лошадям.

·        Мы пытаемся поднять ее за шею.

·        Мы угрожаем ей каплей никотина.

·        Мы таскаем ее за хвост.

·        Мы бьем ее по крупу оглоблей.

·        Мы записываемся на курсы по оживлению дохлых лошадей.

 

Все это вместо того, чтобы пойти и найти себе другую лошадь! Не оживляйте дохлую кобылу!! Дайте лошади умереть спокойно!!! Освободите свято место – и обязательно на этом месте появится другая лошадь. Но появится при одном условии – если вы не будете цепляться за прошлое и дадите новому чувству занять эту конюшню. Если же вы не хотите в это верить – что ж, мучайтесь. Жизнь ваша – и выбор ваш.

 

Все это было бы очень печально, если бы не было настолько мудро устроено природой. Поэтому закончим мы наше исследование чувства любви и человеческих отношений жизнеутверждающими высказываниями из фильма-шедевра Марка Захарова "Обыкновенное чудо":

 Слава храбрецам, которые осмеливаются любить – зная, что всему этому придет конец!

 Слава безумцам, которые живут себе – как будто бы они бессмертны!

 Дмитрий Устинов, психолог, тренер

www.ustinow.ru

dmitry@ustinow.ru