понедельник, 26 сентября 2011 г.

Боль как стимул


Сти́мул (лат. stimulus — острая палка, которой погоняют скот) — сильный побудительный момент; внутренний или внешний фактор, вызывающий реакцию, действие.


Подозреваю, что человек зажат в рамки реальности. И зажат он очень просто и жестко – болью. Для кого-то это физическая боль, для другого душевная. Но в любом случае боль – это или урок, который ты проходишь для обогащения опытом, или это результат неправильного поступка. Следовательно, проходя через боль, терпя ее или превозмогая ты или дальше неправильно поступаешь, а это чревато последствиями, или выпрыгиваешь из «банки», проще говоря, выходишь за рамки этой реальности, потому что единственное, что служит тебе здесь «банкой и крышкой» - это боль и страх.

11 комментариев:

Santian комментирует...

класно)
я взагалі то в шоці(від здивування)від цього посту, бо пару днів назад я сам усвідомив шо все в житті урок, і будь які події служать стимулом і уроком для розвитку і здобуття досвіду.
Написав з цього приводу пост(http://iskatelistin.blogspot.com/2011/09/blog-post_21.html), а нині у Вашому блозі найшов підтвердження своїх догадок.
Дякую за дуже гарний пост)

P.S. лиш не думайте, що я Вас звинувачую в плагіаті), я навпаки дуже зрадів, що Ви вже пережили те про що я тільки здогадуюся, і це мене тішить.
Спасибі.

Vitoss комментирует...

не думаю

Анонимный комментирует...

щось немає десятка коментарів із лестощами і похвалами цьому блогу...
а пост все ж такі гарний

Vitoss комментирует...

Це ти так язвиш з приводу лестощів? :)
У цього поста є продовження, але ніяк не наважусь його викласти.
Дякую за твій коментар,він мені подобається!

Анонимный комментирует...

Слухай.... мені аж самій страшно....
Що то за продовження!!!!!!!!!!!!
Якщо вже автор не наважується =-))))))

Vitoss комментирует...

Коли говорю не наважуюсь, то мається на увазі, що вагаюсь чи варто таке виставляти, а не боюсь. Страху тут немає ніякого. Воно доста особисте. Написано сумбурно і без логіки, тому і думаю чи варто. От і все.

Lyudyna комментирует...

Особисте чи варто виставляти? Постійно думаю про таке. Навіть друзям. Навіть якщо хочеш сказати. Навіть якщо потребуєш лидини. Або хоча б поради.Бо то є особисте.
???

Lyudyna комментирует...

А сумбурно і без логіки, то не проблема. Можливо КОМУСЬ стане в пригоді сам факт наявності руху думок. Все одно голос за лаштунками.
Потім є класна думка про те, що багато людей можуть мати споріднені думки-настрої, а отже для когось це може бути тим самим уроком, якого чекають.Або ж ідеєю :-)

Vitoss комментирует...

Поки виставляти нічого не хочу і писати також. До споріднених думок мені також немає діла, зара вчу власні уроки життя.

Анонимный комментирует...

А я не писала, що ти боїшся (не наважуєшся). Може це можна на пошту прислати, особисто.

Vitoss комментирует...

Не прагну особистої переписки і не бачу для цього ніяких підстав. Блог якраз був створений, щоб уникнути особистих знайомств і контактів, передаючи інформацію. Окрім того не розумію, що ти маєш на увазі під словом «це» і хто кому має присилати на почту «це»?
Якщо маєш проблему, опиши її в загальному вигляді і тоді вже будемо вирішувати питання особистої переписки. Якщо хочеш допомогти порадами, то пиши сюди, мене це не бентежить. Навіть якщо твоя критика буде гострою, але буде мати підстави, повір, дуже уважно її проаналізую і прийму до відома.
Можна буде відразу потерти написане, якщо тобі не хочеться щоб це бачили чужі очі. В любому випадку твоя анонімність на відміну від моєї, тут, в блозі, буде збережена на 100%.