воскресенье, 8 сентября 2013 г.

Давно забуті відчуття


Катався ввечері на мотоциклі. Нахлинули забуті відчуття. Так давно вже не «плавав» по вулицях нічного міста на двох колесах, коли повз тебе мерехтять люди, машини, будинки і від цього мерехтіння впадаєш в якийсь дивний, приємний неземний стан. Катання на самоті мотоциклом по відчуттях дуже нагадує полювання або нічний похід в горах. Лиш ти і Всесвіт. Все решта – декорації. Неспішна їзда, кілометрів 40 в годину, дозволяє розслабитись і буквально переносить тебе в інший вимір. Невелика швидкість і гул мотору  дозволяє тілу розслабитись, а помірне покачування вводить свідомість в транс і це ні з чим не зрівняні відчуття. Після травми відчував цей стан всього один раз і ось нині це повторилось ще раз. Так скучив за станом, коли відчуваєш що не ти живеш життя, а Життя живе тебе! І ти живеш, а не тлієш.

3 комментария:

Анонимный комментирует...

УРРРРЯ!

Анонимный комментирует...

пусть твой Ангел катается с тобой и не отпускает Тебя ни на миг!

Santos Os комментирует...

Ще не переживав такі відчуття, але потихо, по мірі того, чим більше катаюсь, тим більше закрадається враження, що мати моцик це дуже прикольно))))