среда, 7 сентября 2011 г.

Если из мира исчезает любовь


Если из мира исчезает любовь, то он перестает существовать. Все, что в нем происходит, не сможет наполнить тебя, не сможет принести тебе счастье. Мы все капли одного океана и если он загрязнен, то капля не сможет быть чистой. Ее загрязнение это лишь вопрос времени и случая. Если вокруг агрессия и ненависть, конкуренция и страдание, то ты НИКОГДА не сможешь быть счастлив. Ты можешь быть удовлетворен физически, имея деньги. Но ничто не способно заменить любовь. Почему тебе становится лучше, если ты в конце недели уходишь от людей в горы? Горы живут в блаженстве, у них нет конкуренции, денег, президентов и политиков. Ты просто убегаешь от людей, от вибраций несчастья. 

Говоря доступно, если ты приходишь в горы, то ТЫ единственное несчастье в горах! Но их блаженство и любовь так велики, что твое несчастье просто растапливается, как воск свечи, когда она горит.

Вот почему только создав счастье в себе, человек сможет создать счастье в обществе. А когда общество будет счастливо, то блаженство будет везде на планете. Но человек как продукт рыночной экономики даже не может себе это представить. Счастливый человек никогда не срубит живое дерево, чтобы выпустить газеты, в которых будут описываться жуткие убийства и крах экономики или действия политиков, чтобы заработать денег. Потому что счастливый человек не может убить жизнь ради мертвого, ради смерти! Зло экономики в том, что она вынуждает тебя срубать деревья, даже если ты этого не хочешь иначе ты умрешь с голоду. Она заставляет тебя ходить на работу и платить налоги, даже если ты этого не хочешь. Пока что ты можешь убежать в горы, но их скоро не будет. Она пытается занять все свободное место, чтобы ты никуда не смог убежать. Она хочет быть единственной реальностью!

Самое плохое в рыночной экономике то, что она создает страдание путем создания конкуренции. Негласный закон рыночной экономики звучит так: «обдери другого как липку, пока он не сделал этого с тобой! Потому что на всех добра не хватит!». Но это не правда, потому что деньги значительно облегчают жизнь в социальной системе, но при этом никак не влияют на твой уровень блаженства.

Приведу пример. У тебя красивая дорогая машина, роскошный особняк, ты можешь позволить себе спать с достаточно красивой женщиной. Но при этом сам факт секса в твоей жизни с ней, не делает тебя счастливым! Деньги не могут породить даже страсть. Деньги не могут привлечь не алчную душу. Поэтому если ты покупаешь любовь, то ты всегда покупаешь лишь ее иллюзию. Любовь невозможно купить потому что она существует вне денежных и социальных отношений! И если ты никогда не выходил за пределы системы, то любовь для тебя – это просто звук, сотрясание воздуха.

Любовь как воздух, ты не осознаешь его, пока он есть. Но стоит перекрыть кислород, как ты тут же начинаешь задыхаться. То же самое происходит с любовью. Конкуренция перекрывает любовь, она исключает ее из отношений между людьми, как ненужную вещь. Потому что если ты любишь другого, ты будешь давать, а не отбирать. А рыночная экономика гласит – отбери!

Итак, шаг за шагом отбирая, ты становишься богаче, значительней, но пустота внутри только увеличивается. Если тебе хватит смелости посмотреть внутрь себя, то ты увидишь там зияющую пустоту. Единственное что заставит тебя продолжать делать то, что ты делаешь, это страх. Он тут же скажет тебе, что другим еще хуже. Это такая глупость!

Присмотрись и ты увидишь, что ты действительно счастлив лишь с людьми, которых любишь и которым доверяешь. Но для того, чтоб такие люди были в твоей жизни, ты должен выбросить конкуренцию из ваших отношений, вы оба должны это сделать. Иначе это будет лишь игра в дружбу, игра в  любовь.

48 комментариев:

Unknown комментирует...

дуже правдивий пост, думаю що дійсно всі люди(і я в тому числі=) повелись на оману Економіки, що шастя визначається кількістю грошей чи статусом, і не шукаючи іншого шляху до щастя, просто виконують жорсткі але не істинні закони системи.
дякую:)

Vitoss комментирует...

Ми не можемо не залежати від системи, від Економіки, бо ми живемо в ній, тому так чи інакше буде проявлятись ця залежність. Але ми можемо зменшити її вплив на нас до мінімуму. І тільки тоді ми зможемо зрозуміти, що людина не продукт системи, а сама система – це продукт людини. Як тільки поміняється людська свідомість система відразу змінится.

Unknown комментирует...

але як змешити цей вплив???
бо світогляд типу:"я зароблю купу грошей і пофіг мені система" - навіяний самою системою, це ще одна приманка, думаю щоб зменшити вплив треба постійно його бачити і усвідомлювати

Vitoss комментирует...

Як не дивно, Саша, але ти сам відповів на своє запитання. Щоб зменшити вплив треба постійно його бачити і усвідомлювати. Якщо ти його не бачиш, значить він тобі ще не заважає. Тому не треба його зменшувати. Зменшуй те, що бачиш. Якщо ти почнеш зменшувати вплив системи на себе з моєю допомогою, це буде зле. Так починається маніпуляція! Живи так як можеш, живи як тобі комфортно. І якщо ти не бачиш проявів системи, то і боротись з ними не треба. Ні з чим боротись не треба. Коли система тебе реально дістане, то ти знайдеш вихід, повір. Ти можеш думати і робити все наполовину лиш коли проблема нереальна. А коли реальна, коли хата горить, ти не думаєш, ти дієш. Те саме буде і з впливом системи.
Коли ти будеш мати купу грошей цілком можливо тобі буде легше жити, адже ти зможеш задовольнити елементарні потреби тіла. Але напевно це правило не стосується мешканців нашої країни.

Unknown комментирует...

))))) дякую, за "як не дивно" теж спасибі, троха ж шось "еволюціоную" вчусь сам знаходити відповіді, а Ваш блог для мене як "лучик света в темном Царстве", показує і нагадує на що треба звертати увагу шоб не заснути, дякую Вам

P.S. про нашу країну влучно пожартували =)))

Анонимный комментирует...

Привіт. Дякую за свіжий пост

Анонимный комментирует...

Раніше, коли часто ходила в гори по вихідних, відчувала себе в робочому тижні зовсім по іншому, відбувалась перезагрузка. А коли вихідні проходили в місті, то могла появлятись додаткова агресія, нервовість.
Гори - самий ліпший храм для молитви, бо він створений безпосередньо Богом(хто там в кого вірить), і там я так чі інакше відчуваю присутність Вищої сутності . Їх достатньо спостерігати і милуватись.

P.S. Буковель та інші винищені насмерть осередки природи не рахуються. Там підчас хочеться плакати

Unknown комментирует...

Анонімний, дуже гарний коментарій. Я теж дуже люблю ходити в гори(хоч нажаль рідко виходить піти), і це правда, коли повертажшся з гір відбувається перезавантаження свідомості: ти приходиш повен блаженства, радості, сили, спокою, по інщому дивишся на людей котрі живуть у цьому гаморі міста, і хочеться плакати коли бачиш як твою енергію знову забирає ця міська рутина. дуже боляче розставатись з настроєм подарованим горами... :_(
дякую за коментар

Анонимный комментирует...

дякую за цей пост...він дуже важливий...дуже глибокий...
і справді в горах я відчуваю те блаженство і ту радість яку зазвичай важко отримати живучи в соціумі...але я читаючи твій пост подумала....що гори -це звичайно прекрасно ..але напевно всежтаки треба навчитись "продукувати" цю радість і блаженство тут ..."на землі"....бо якщо я живу і відчуваю щастя тільки в горах то це теж не зовсім правильно....це ніби залежність....якщо я в горах то я живу-а якщо я не там то значить життя нема....треба жити і радіти всюди..життя має бути цілісним...і не розділюватись на тут і там...
не знаю чи могла донести те що відчуваю..мені зазвичай важко добирати слова якщо хочеться прокоментувати твій пост:-)))
Єва

Vitoss комментирует...

Якщо людина не зупиниться, то система розростеться повсюди, і навіть ті гори, що залишаться, будуть винищені, вирубані, окультурені. І вони вже не зможуть мати такого впливу, як мають дикі гори. Свідченням цього є Буковель. Людина гадить всюди, куди приходить. Вона носить своє лайно із собою. І людині треба навчитись не гадити в те середовище, де вона живе, тоді не треба буде тікати кудись в гори чи інші нетронуті нею місця.
Звичайно, коли ти ходиш в гори заради того приємного стану, який вони дають – це залежність. Але не треба її позбуватись! Це залежність від правильного, позитивного стану. Це залежність від блаженства і добре, що вона є, більшість людей і цього НІКОЛИ не відчували. Не треба журитись тим, що ви залежні від гір, коли треба буде Суще просто забере у вас стан в горах і вам прийдеться продукувати його самим, а до цих пір насолоджуйтесь. Ніколи не відкидайте приємного з свого життя керуючись головою! Живіть просто і радісно, бо тільки так в простоті і радощах можна бути щасливим, ти можна любити.

Unknown комментирует...

Ви говорите чисту істину, ще я думаю треба шукати свої залежності, якщо щось приносить тобі радість то треба іти за ним
гарно дякую:-)

Анонимный комментирует...

я ні в якому разі не хочу позбуватись цієї залежності:-))))ще раз дякую!!!
єва...

Vitoss комментирует...

Нема за що дякувати, мені приємно з вами спілкуватись.

Анонимный комментирует...

Але коли є свій будиночок, машинка і гарна особа жіночої статі - то і це теж добре, тільки не забувати ходити в гори =-)))

Vitoss комментирует...

Це стандартна гуцульська мрія. Мені більше подобається мотоцикл ніж машина, хоча вона практичніша. У кожного свої смаки. А коли ти в стані блаженства, то тобі реально все одно що у тебе є, а чого немає. Людині потрібні речі лиш для тіла або тоді, коли немає блаженства. Діти тішаться навіть своїм тілом, тим як вони ходять, махають руками, співають, танцюють. Коли ти живий, то більше нічого не потрібно. Хоча, звичайно, утримувати цей стан легше, коли ти маєш свою територію і певну фінансові забезпеченість. Головне щоб увага акцентувалась на житті, а не на речах і грошах. Бачив багато людей, котрі мають свою хату, машину і дружину і при цьому вони вкрай нещасні. Речі можуть робити тебе щасливою лиш на дуже короткий проміжок часу, прослідкуй це.

Анонимный комментирует...

Цікаво про дітей. Згадую себе і торчу!!!!!!!!!!

Я тішусь своїм тілом коли в горах офігєнно йдеться, відкривається друге дихання

Vitoss комментирует...

Так, це приємне відчуття, гірше коли треба йти, а воно не відкривається :)

Vova Vovk комментирует...

А ще гірше, коли воно раніше відкрилось і вже кілька годин як закрилось.. і ти йдеш з розумінням того, що легше не буде, а йти далі то треба ))
..і в той же час (для мене особисто), це одні з найкращих миттєвостей, коли проходить навіть втома як така, коли ти просто відчуваєш себе повністю.. коли є тільки "перебирання ногами", і нічого більше не існує в той момент

Vitoss комментирует...

Ну...Вовка ноги кормлять :)

Анонимный комментирует...

Еще про ощущение своего тела:
когда занимаюсь спортом, тоже чувствую свое тело, тонус, оно как пружинка. И вообще, спорт полезная штука, если в меру. Тело в тонусе, намного меньше депрессии и вялости. Идеальная альтернатива всяким там наркотикам - спорт.

Lyudyna комментирует...

Ты абсолютно прав.
Предлагаю тему. Отношения.
Страх за ребёнка, который учится и вмешательство родителей либо приведёт к незаслуженно высоким оценкам, либо к незаслуженно низким. Оба варианта чреваты неправильными последствиями. Вмешательство возможно явное или неявное. Что бы ты сказал по этому поводу?

Vitoss комментирует...
Этот комментарий был удален автором.
Lyudyna комментирует...

Соглашаюсь с тобой. Кроме одного - каждый из нас что-то да решает в этом мире. Вот ты - ты даёшь возможность людям посмотреть на мир ТВОИМИ глазами. Ясное дело, они всё это увидят через собственный мозг, но всё-таки это будет несколько иной взгляд. Не так ли? А увидев мир иначе человек выберет для себя план действий.
Ты имеешь детей?
Почему ты не хотел читать до 5 класса, и что стало причиной такого необузданного желания читать? Спрашиваю, поскольку интересен феномен такого состояния. Я в 6 лет зачитывалась "Библиотекой пионера"-было в моё время такое собрание рассказов и повестей для детей. А начинала я с "Вовкиной каши". Может ещё чего было, но помню эту вещь.
Имея аспирантуру - почему сидишь дома? Ведь можна найти работу, если это в городе. Либо как-то работать через интернет(но я этого не знаю). Но ведь попробовать можно?

Vitoss комментирует...

Так и думал, что будут прения по поводу того, что человек что-то решает. Сейчас докажу, что человек и решает и не решает одновременно. Человек решает сделать потепление на планете и выставляет 3 батареи из квартиры на улицу. Он согревает планету? Да. Влияет ли его согревание на климат в целом? Нет. Но вот если он эти батареи он устанавливает для согревания квартиры, то результат ошеломляет.
Даже если батареи стоят на улице, они могут согреть бродягу или собаку, которые к ним прижмутся. Но для мира они все равно будут иметь минимальное значение. Так же и мой блог, и я, и ты…. Мы нужны миру, мы нужны Сущему иначе нас бы здесь не было, но мы не так значимы, как бы нам хотелось, как бы хотелось нашему эго. Но мы очень значимы для бродяги и собаки, которые греются у батареи и возможно не умрут от холода.
Отвечать на вопросы моей биографии не буду. Как-то увлекся и ляпнул лишнего, сейчас полностью потру свой комментарий. Не люблю, когда такие оплошности выходят.
Что касается работы, то имел ввиду не сам факт работы, ее не проблема найти, проблема через нее реализоваться! Это имел ввиду, когда говорил про работу. Работа ради работы или ради заработка – это мука и рабство, работа ради реализации – это творчество.

Unknown комментирует...

дуже гарно Ви написали про роботу, я якрас зараз на собі відчуваю цю муку від нелюбимої роботи заради заробітку, але гріє надія шо може я найду роботу яка стане шляхом до моєї самореалізації

Анонимный комментирует...

О, нарешті хочаби свіжі коменти! Вже змучилась відкривати без результату

Vitoss комментирует...

В такій ситуації як ти, знаходиться левова частка населення країни. Економіка спеціально руйнується певними людьми з певною ціллю, щоб весь зміст життя зводився до заробітку. Тобто «ти існуєш, щоб працювати і працюєш, щоб існувати». Це рожева, конечна мрія ринкової економіки, коли люди це не люди, а споживачі і раби. А про життя мова не йде. Але в цьому є свої плюси. Люди, які допустили на своїй території таку «кашу», зараз по повній її «розхльобують». Це дозволить їм стати мудрішими, свідомішими.
Бідність мало того що принизлива, вона ще й відтягує увагу з життя на заробляння грошей, інакше ти не виживеш. але разом з тим така ситуація вчить тебе пристосовуватись до нових ситуацій, набувати нового досвіду, тренує силу волі, створюючи рамки і обмеження. Так гартується дух. Тільки не сприймай ці слова як гасло бути бідним. Бідність – це зло. А бідність української нації – це результат світогляду і дій самих українців та інших людей, які живуть на цій території і далеко за її межами.
Намагайся знайти хоч якусь користь і радість в тому, що ти робиш і тоді все зміниться. Це просто урок. Як тільки ти його вивчаєш, його забирають і дають новий. Якщо не вивчаєш, його посилюють. Все добре, ну журись.

Vitoss комментирует...

Шановні читачі блогу, щиро вдячний вам за вашу увагу до блогу. Кожен раз дивуюсь, коли хтось цікавиться ним, але не можу писати, коли не хочеться. Інколи, коли є настрій пишу кілька постів, а потім поступово їх викладаю, інколи ваші коментарі спонукають мене до написання. Зараз більше зайнятий собою тому не вистачає уваги і часу на блог. Окрім того судячи по відвідуваності розумію, що він мало кому цікавий і зрозумілий, тому руки опускаються ще більше. Я з є тут, за лаштунками блогу і ви можете поспілкуватись зі мною, якщо у вас є в цьому потреба. І якщо хочете свіжі коменти, то пишіть свої. З радістю відповім вам.

Lyudyna комментирует...

" Работа ради работы или ради заработка – это мука и рабство, работа ради реализации – это творчество."-понравилось. Щодо "не вистачає часу на блог" - здається останній текст є логічним завершенням всієї роботи. Хоча шкода до ...
Щодо спору - ніхто спорити не збирався. Настрій у тебе щось не той. Удачі й успіху тобі в процесі займання собою. Це порібна справа.
Вважаю, що якщо ТВОЇ тексти цікаві хоча би двом-трьом людям - то вже успіх. Для тих людей, не для тебе.
Будь!!!

Vitoss комментирует...

Дякую за підтримку! Настрій дійсно «не той» добре що ти це помітила. Саме тому не пишу в блог. Коли тобі зле, це «зле», цей поганий настрій треба тримати при собі, переробляти його, а не викидати у світ. А от віддавати треба приємне, ділитись треба позитивним. Люди поступають навпаки. Вони своє лайно намагаються комусь злити любим шляхом, а позитивне собі залишити. Але світ – це дзеркало: що ти даєш йому, то він повертає тобі сторицею. Христос говорив: «як ви міряєте, так і вам відміряють».
Надіюсь цей пост не останній.

Unknown комментирует...

повністю погоджуюся, я це давно зрозумів, що преба тільки добрим ділитись, тому завжди в віршиках або іншій своїй "творчості" стараюсь тільки позитивом і якимось осознанням ділитись, а негатив ховаю подалі, чи для себе лишаю, щоб пам'ятати як не опуститись до "мінусів"

Lyudyna комментирует...

І Я НАДІЮСЬ!!! :-))
Сьогодні щось постійно твої слова в голові з приводу однієї людини та світу. Ось є в моєму житті людина. Начеб то небагато робить.Для мене. Але ж...
І мені допомогає, просто тим, що Є!
Можливо через мене - іншим...
Колись, коли була можливість, наші (і я також), якщо вже дуже погано - ішли один до одного в гості. Просто побути разом. Легше ставало. Зараз ми намагаємось дзвонити, говорити, якщо щось відчуваємо...
Можливо й ТИ піди в гості на чай...
Будь. Пиши.(тут :) ).

Vitoss комментирует...

Це дуже добре, що в твоєму житті є людина, яка тішить тебе лиш тим, що вона є. Повір, це багато. В цьому житті більшість людей немає до кого навіть притулитись. Може б він міг, поміг би більше, а можливо просто не знає що ти потребуєш його допомоги. Але в любому випадку, це дуже добре, що він є.
Що стосується чаю, то мене ніхто не запрошує, навпаки до мене приходять. Приходять так часто, що інколи чуть не за руки приходиться виводити з хати. Тай не люблю я по гостях ходити, особливо, якщо людина не близька мені по духу.
Дякую за підтримку! Буде настрій, обов’язково напишу новий пост.

Lyudyna комментирует...

Дякую. Він не може допомогти більше, аніж зробив уже. Хай просто буде... Певно добре, що Є!!
Щодо притулитись. Закадичний друг, під час власного паршивого настрою, і сам собі, і нам, завжди згадував про те, що колись кожен потребує плеча, до якого схочеться притулитись. (Хай і в тебе таке існує)
Щодо кількості людей. Згадаю де читала-скажу, як в гості до людини твого складу приїхала пара, яка живе далеко від людей...:).Ну а не згадаю - не скажу.
Інколи люди твого складу потребують самі десь пройтись (принаймі з досвіду).
Чекатиму нових текстів! Будь.Пока.

Анонимный комментирует...

думаю що людина "його складу" все менше і менше потребує кудись пройтись або щоб до нього хтось приходив:-))
а твої пости справді дуже чекаються)))хоча і прекрасно розумію що ти пишеш тільки тоді коли хочеш))тому чекатимемо твого бажання)))
Єва.

Анонимный комментирует...

Щоби не відволікатись на виживання, як варіант, можна змінити країну проживання за 3-го світу на 1-го або 2-го світу

"А от віддавати треба приємне, ділитись треба позитивним.Люди поступають навпаки. " Ти колись на курсах казав, що якщо розказуєщ про те, що я "зараз щасливий", пропадає цей стан щастя, із словами від тебе йде енергія. Якщо я тоді правильно зрозуміла (взагалі я там мало що "осознала").
А що ти зараз маєщ на увазі "віддавати приємне і позивне"

Vitoss комментирует...

Єва, щиро вдячний за підтримку і радий, що чекаєте і читаєте пости, але поки, нажаль, не можу вас нічим потішити.

Vitoss комментирует...

Можна, змінити країну, але не хочу. Ніколи не думав, що маю таку гігантську тягу до землі, де народився, поки її не покинув кілька раз. І чим далі від неї, тим більша тяга. Не гонюсь за матеріальними благами, тому поки що не розглядаю варіант від’їзду. Хоча зреалізуватись тут в соціумі мені майже нереально.
Тепер про стан, про "віддавати приємне і позивне". Якщо стан лиш прийшов, ним не можна ділитись! Бо він зникне. І для тебе втрата і для другого мало користі. Це як ворона, яка випадково сир знайшла чи вкрала. Відкрила рота і сир (читай позитивний стан) упав. Якщо ж ти знаєш де цього сиру валом, тоді можна ділитись. То саме і з станом. Ти не повинна ділитись станом (за рідкими виключеннями) ти повинна вчити як їх досягнути. Бо інакше це буде медвежа послуга. Коли ділюсь знаннями, розказую як ввійти в стан чи щось описую, то вже знаходжусь в цьому стані, інакше не міг би це описати. І людина, котра прагне мене зрозуміти і зробити що кажу, автоматично настроюється на мою хвилю і входить в цей стан. Але це не я вводжу в стан, а людина, котра мене слухає і довіряє, але провіряє. Ось чому на курсах слухають всі, а в стан входять одиниці. Ось чому одних курси змінили, а інших ні. Говорив для всіх однаково, просто кожен по різному слухав.
Ділитись станом, який ти не можеш постійно генерувати або постійно в ньому перебувати – це дурість. Бо мало того, що він рідко буває, тай ще відразу його віддаєш.
Ось чому не ділюсь зараз, бо стану не має, немає чим ділитись. Вони просто писані із певного стану і люди, читаючи їх входять в «мій» стан.
Дуже малій кількості людей подобаються мої пости, бо лиш мала частка людей здатна читаючи чи слухаючи відчувати, пропускати через себе. Це називається трансформація через учителя. Причому учителем може бути дитина, подія, тварина, рослина, травинка, будь-що, що вводить вас в стан вищої свідомості, що допомагає вам вилізти з банки в якій люди стрибають як блохи. І коли ви виходите, а я це відчуваю по ваших словах, то це окриляє мене неймовірно. І навіть коли не виходите, але намагаєтесь вийти, то це також окриляє.

Анонимный комментирует...

Є моменти, коли відчуваю себе так, що не передати словами. Я ні з ким не говорю про це. І воно довше лишається. А я себе "осознаю"

Анонимный комментирует...

P.S
Певних станів ти нас вчів досягати за допомогою музики, особливо емоційні. А потім вже якось без неї. Але без музики це, здається недосяжним. Може треба підключати розум і логіку.

Vitoss комментирует...

Музика може допомогти ввійти в інший кращий стан, але в неї є межа. Справді вищі стани вже за межею впливу музики. І якраз розум і логіку підключати не треба, розум треба виключати. Якщо є думки, то вищого стану немає, є лиш ілюзія стану. От якраз коли розум дуже суєтний, то музика може переключити на іншу хвилю. Коли стан дійсно високий (глибокий) не потрібно нічого, навіть музики. Музика потрібна лиш щоб підштовхнути тебе до нього при можливості.

Lyudyna комментирует...

ДА. Ты хочешь передать радость человеку и получаешь удивительнейшее состояние.
Но, читая мысли людей, понимаешь, что это ТОЛЬКО твоё, поскольку можно получить в ответ очень нелицеприятные вещи... ;)

Vitoss комментирует...

Тут самое важное «получить в ответ». Твоя беда в том, что ты даешь, чтобы получать, поэтому получаешь именно то, что даешь. Это называется не радость, а бартер. И именно поэтому это нелицеприятно.
"Но читая мысли людей..." Это ты их мысли читаешь?

Lyudyna комментирует...

А ты нет? В таком случае это стоит написать так "читая то, то люди хотят сказать другим", но ведь это тоже мысли... )

Lyudyna комментирует...

Проблема не в том, что "даю" я. К тому же речь шла о желании передать, но не самой передаче. Да, вероятно "бартер". Но ведь я даже не знаю, бартер ли. Это не проблема, это констатация факта.Извини, что нелицеприятно. Но это есть. Само собой.
Что было бы приятнее - получать, или отдавать? Что приятнее тебе?

Vitoss комментирует...

У меня складывается впечатление, что ты сама с собой разговариваешь. В любом случае, я вообще не понимаю о чем речь, о чем ты пишешь и что спрашиваешь и зачем спрашиваешь.

Когда ты любишь, то дарить приятней, а когда любви нет, то приятней получать подарки. Но это не касается только меня. Это универсальная формула.

Lyudyna комментирует...

Это твоё впечатление. Не более. Но... спасибо за ответ. Особенно об универсальности формулы. Эта фраза ставит всё на те места, на которых и должно всё стоять.
Пищи ещё. Это интересно. Иногда у меня складывается впечатление беседы с мудрым, убелённым сединами человеке. Иногда - с молодым 30 летним мужчиной. Это интерсная ситуация. Пиши.

Lyudyna комментирует...
Этот комментарий был удален администратором блога.