Ця українська
приказка не втратила своєї актуальності і не втратить її ніколи. Людина –
істота соціальна. І ми вчимось одне в одного перебираємо манери, звички,
здібності одне одного, коли спілкуємось. Ми еволюціонуємо або деградуємо в
залежності від оточуючого нас соціального середовища, від нашого найближчого
оточення. Недарма кажуть: хочеш порозумнішати – грай з більш розумним
суперником. Це стосується абсолютно усіх сфер нашого життя.
Тому не тільки
друзів, а ворогів, треба вибирати обережно. Точніше треба дуже обережно
вибирати своє оточення, бо саме воно значною мірою буде впливати на якість життя.
Якщо є хороші друзі, але вони далеко, то їх вплив на життя буде мінімальним. Треба
дуже практично вибирати людей, з якими проводиш більшість часу, з якими
контактуєш, бо саме вони мають найбільший вплив. Навіть якщо на початках ти
підмічаєш цей вплив і вібрації, і можеш їм протистояти, то скільки ти
протримаєшся? Рано чи пізно ти втомишся і непомітно «втягнешся» на їх рівень.
Вибирай людей не тільки тих, з якими тобі
комфортно, але і тих, у кого можеш чогось більшого навчитись.
Не по темі
Здатність людей
до самообману вражає. І коли людина бачить собі рожеве, хоча воно насправді
фіолетове, то ти не в силах її переконати. Саме цей факт відбиває будь-яке
бажання щось писати чи доносити до людей. Будь-які вираженні думки здаються
фальшивими і поверхневими, і немає сенсу щось писати. Але це вже відступ від
теми.
Одне скажу, якщо
людина хоче страждати, то ти ніколи не зробиш її щасливою. Якщо людина хоче
себе жаліти, то ти їй нічим не зарадиш. Якщо людина себе не любить, то її ніхто
не полюбить. Це дуже прості слова, але якщо ти їх розумієш, глибоко розумієш –
усвідомлюєш, то все в твоїх руках, крім долі.
Сообщения
18 комментариев:
Так. Все саме так і є.
Окромя) того, що саме факт фіолетово-рожевого відбиває бажання писати чи доносити до людей...
Якщо є думка, ідея, а отже - ПОТРЕБА її донести, то буде й бажання. Якщо ж ПОТРЕБИ, або думки (ідеї) немає то й доносити немає чого.
Щодо кольорів. Чи кожен з нас бачить саме той колір (або відтінок), який бачить інший?
" Втягнешся на рівень" - класно сказано.
Щодо переконанння. Чому ти хочеш саме переконувати? Мені думається, що краще показувати... А чи стане людина на твою точку зору, чи ні то все в часі.
Знаєш, інколи подібне відбувається)
І ще, чомусь мені останнім часом назва твого блогу асоціюється не з формулою кохання, а з " правила кохання". НЕ хочу зачепити жодним чином, але ти надав можливість для зворотнього зв*язку, а отже для обміну думками після прочитаного.
Ти мене аж ніяк не зачіпаєш, бо люблю і ціню конструктивну критику. Така критика допомагає побачити свої «сліпі» зони і відкоректувати деякі деталі поведінки в собі. Так що за коментар вдячний, та критика, що в ньому є дуже конструктивна і мене вона тішить, а не «зачіпає».
Дякую :-)
Це тобі дякую!
А я вже давно вживаю її по іншому:
З ким поведешся - від того і завагітнієш! Ось так. Бабай в шоке )))
Ну тобі видніше. У мене такої проблеми немає :)
У мене є проблема, не знаю, чі взагалі можна її назвати проблемою:
я не можу взагалі зосередитися на деякій роботі. Хоч стріляй. взагалі не можу за цю роботу братися. Воно дуже горить. А я роблю усе, тільки не його
Це просто не твоя робота. виконання такої роботи тренує силу волі, але знищує творчість. а надалі просто детальніше описуй ситуацію, може ще деталі якісь підкажу.
O! dyakuyu
crazy!
Чекаю наступного посту. Може щось вже є в перспективі?
Оля
Оля, нажаль не можу нічим потішити поки що.
Привіт. Оце ти знаєш, твої постійні "я -не я" (в контексті розум - людина, его - я) призвели до того, що тепер частина думок переробляється розумом. Так трохи не знаю, чи й добре це, а чи не зовсім. Те, що раніше бачилося посто в голові, а-ля карт Бьюзена Тоні, тепер ще й оформлюється в слова. Цікаво.
Не думаю, що я до цього причетний.
Приходит муж домой, жена бросается на шею и жалобно:
- Вась, а Вась, давай в ресторан сходим?
- Ты че, дура, сдурела?
- Вась, так у нас сегодня юбилей, 10 лет как поженились.
- А..., так у нас денег нет.
- Вась, я вот тут немного за 10 лет подсобирала, на ресторан хватит.
- Так мне нечего надеть.
- А я у Ваньки, соседа, одолжила тебе смокинг.
- Так тебе нечего надеть.
- А мне Любка ради такого случая платье вечернее сшила.
- Ладно, пойдем.
Подходят к ресторану, у входа швейцар:
- Здравствуйте, Вася!
- Тсс... я сегодня с женой.
Метрдотель:
- Вась, столик как обычно?
- Тсс... я сегодня с женой.
Официант:
- Вась, все по-старому, сию минутку...
- Тсс... я с женой.
Стриптизерша:
- Ну, кто самый смелый дернуть последний шнурочек на бикини?
...Весь зал хором:
- ВАСЯ, ВАСЯ, ВАСЯ!!!!!!
Жена встает, дает Васе пощечину, выбегает, садится в такси, Вася за ней, на ходу заскакивает, и жена его начинает пилить:
- Ты..., я тебе так верила, а ты козел, и т.д.
Таксист поворачивается и говорит:
-...Ну и стерву ты сегодня снял, ВАСЯ!!!...
* * * * * * * *
Мужчина и женщина едут в купе поезда.
Мужик читает газету, ну просто отгородился ею от женщины.
Она пытается привлечь его внимание к себе и то так повернется, то так глазки состроит и все без толку. Мужик на тормозе.
Наконец через час женщина не выдерживает:
- Мужчина! Ну Вы мужик или нет!
Я тут уже целый час перед Вами выпендриваюсь, а Вы ноль эмоций.
Давайте уже займемся сексом.
Мужчина: -
- Я всегда говорил, лучше один час подождать, чем три часа уговаривать.
Мати вчить свою 17-річну доньку, як уникнути згвалтування:
- Уяви собі, що ти йдеш вночі по вулиці, а за тобою слідом підозрілий чоловік. Твої дії?
- Я швидко повернусь до нього, задеру свою спідницю і спущу з нього штани.
- Та ти що, здуріла?
- А як ти думаєш, хто швидше бігає, він зі спущеними штанами чи я з піднятою спідницею?
:)
=-) ги ги
Отправить комментарий