Не бійся, але і не роби різких рухів

 

Щоб знайти себе, доведеться розвестися, як мінімум, а цього я робити не хочу.

Звикла грати свою роль. І мої близькі звикли, що я її граю, будуть думати, що я оборзєла зовсім. Як все змінити?

Це буде хаос.

 

Я якось писав, що якщо нас заставляють чимось жертвувати, то ми чомусь починаємо з самого дорого, не з найгіршого. Якщо спитати людину, чим би вона пожертвувала заради цілі?, вона ніколи не скаже: кину пити і курити, але скаже, що буде залишати кохану людину. Це перше.

Друге, хто тобі сказав, що для того, щоб знайти себе треба розвестись? Як ти собі це удумала,  чи де прочитала? Таке перший раз чую.

Для того щоб знайти себе, тобі треба зрозуміти чим ти не являєшся. Тобі треба зрозуміти що ти не є. І як не дивно, якщо тобі зле з чоловіком, то цей процес буде відбуватись набагато, в рази швидше, ніж тоді, коли тебе все задовольняє і ти почуваєш себе комфортно. Біль заставляє проснутись, інакше ніяк. Пам’ятаєш матрицю? Там все правда, крім таблеток. Таблеток немає. Щоб проснутись, треба щоб життя перетворилось на таке пекло, в якому ти би не змогла вже спати. Це як в реальному сні, якщо сон дуже приємний тобі хочеться спати і дивитись його, якщо це жах, то ти відразу пробуджуєшся і розумієш що це був лиш сон.

Насправді причина твого нещастя і болю не ззовні, а в тобі! Тобі лиш треба зрозуміти що робить тебе нещасною, і ти відразу зрозумієш як жити щасливо. Це і значить знайти себе. Найди що робить тебе нещасною і ти знайдеш себе. І пам’ятай, це всередині тебе, а не на зовні. Зовні – це лише віддзеркалення твого внутрішнього світу. Не треба нічого кидати, просто спостерігай за своїми реакціями і думками, і ти побачиш наскільки вони механічні, і майже весь час негативні. Ти побачиш, що це не ти їх думаєш, а вони думають себе через тебе. Вони тебе використовують. Ти донор, а вони вампіри.

І третє «…..і мої батьки звикли..» Хірня це все. Якщо тебе більше тривожить думка батьків ніж власний дискомфорт, значить тобі далеко не так зле.

Зверни увагу, їх думка про тебе, вагоміша для тебе ніж твоє власне життя!!! Ти хоч можеш уявити настільки ти в задниці? Настільки ти зашорена? Настільки ти в ярмі? Завжди найважче людям, які сковані релігійними, національними чи соціальними вузами. Це ярмо, яке несе подавляюча більшість населення планети. Причому люди не пробують зрозуміти чому його несуть, вони його просто тягнуть на собі все життя. Ось чому нерозвинуті інтелектуально люди менше страждають. Вони менше зашорені, вони менше думають.

 Ти більше думаєш, що скажуть батьки і що скажуть люди. Тебе хвилює не твоє відчуття, тебе хвилює твій соціальний статус.

Зрозумій мене правильно, я не заставляю тебе залишати чоловіка чи щось кардинально міняти, це нідочого доброго не доведе, якщо ти не впевнена, що хочеш це змінити, то будеш весь час озиратись назад. Тягни цю волину стільки, скільки зможеш. І тоді, ти або привикнеш до ярма, або кинеш його і підеш в нікуди. Зробити вибір важко до тих пір, доки ти думаєш, що в тебе він є.

І останнє, …..це буде хаос…». Хаос є завжди. Зайди в неходжений ліс і ти побачиш стільки там старих і сухих повалених дерев, але там також багато молодих і сильних дерев. В цьому світі немає ні хаосу ні порядку. Все в гармонії, все рухається і безперервно змінюється.

Зверни увагу, що якщо вода не рухається, вона перетворюється в болото, яке пересохне рано чи пізно. Якщо повітря не рухається, воно починає смердіти. Стояти на місці – це значить не бути в гармонії з Всесвітом, це значить бути болотом, яке колись було річкою. Щоб побудувати новий будинок, тобі треба завалити старий. Або: не наливають молоде вино у старі міхи.

Так що не бійся, але і не роби різких рухів. Ти не зможеш щось змінити в своєму житті, доки сама не змінишся. Твій світ – це лиш твоє відображення. Якщо ти не знаєш як збудувати будинок своєї мрії, не вали старий, бо будеш спати на вулиці, і тоді твої батьки скажуть: «А ми тобі казали, що так і буде». Але батьки завжди так кажуть. Ти просто подивись на їх життя. Якщо тобі їх життя подобається, то слухай, і роби що вони тобі радять і ти будеш жити як і вони. Якщо тобі не подобається їх життя, то шукай іншого, а їх не слухай. Я розумію, це важко, для цього треба або мужності, або розуміння, що ти вже так не можеш жити так як жила.

Шукай по житті людей не правильних, а тих з якими тобі комфортно, з якими відпочиває і насолоджується твоя душа.

Як на мене – людина бере на себе дуже багато, якщо думає, що може щось змінити в цьому житті, крім себе самої.

А ще є люди, які думають, що можуть змінити світ. Але коли дивишся на космос і бачиш як народжуються і помирають мільярди галактик, то розумієш, що люди котрі так думають, це навозі жуки, які думають що правлять Всесвітом, катаючи  шарики з лайна.

Подивись на своє життя бодай з точки зору Сонця. Це дуже багато приносить спокою в життя. Це допомагає не робити бурю в стакані, а насолоджуватись життям, поки воно є. Засновник Дзену в Японії сказав: поки є життя, є лиш життя, а коли приходить смерть, є лиш смерть і більше нічого. Навіщо тужитись і мучитись, якщо все одно прийде смерть? Живи і радій з того, що ти жива, доки жива!