Дві причини відносин

Якщо говорити про відносини між чоловіком та жінкою, то можна сказати, що їх одне біля одного утримує по великому рахунку лише 2 причини: страх і привичка. 

От наприклад, ви знаходите партнера, так собі 50 на 50. Але думаєте, що варто вивчити його краще, бо він вам мало знайомий. По ходу знайомства бачите, що він вам не дуже подобається. Точніше сказати, чим більше ви його взнаєте, тим менше він вам починає подобатись. Тут варто би було рішучо порвати стосунки і не парити собі мозок. Але ви з ним якийсь час, і поки що ви не маєте альтернативи. Тоді ви собі кажете, що ще трошки з ним побудете, а потім його залишите, бо це буде легко. Але насправді це лиш відмазка. Насправді ви його не залишите. І не залишите його якраз по цих 2 причинах. Вас він не задовольняє, але кращого наразі немає, а самому залишитись страшно. Самому дуже страшно і ви залишаєтесь і кормите себе словами типу: добре що не гірше, могло б бути значно гірше. Потиху ці відносини тривають і стають привичними, тобто переходять в привичку. Якщо людину, яка має такі відносини спитати, чому вони є, то вона скоріш за все просто буде знизувати плечима. Чим довше тривають такі привичні відносини, тим важче їх буди залишити, тим важче розірвати. Ви станете залежними від них. Як не дивно, любов не робить вас настільки залежними, настільки це роблять відносини без кохання. Вони надзвичайно небезпечні ще й тим, що виробляють в вас привичку жити і не отримувати задоволення від життя! Ви не живете, ви просто тлієте.

Відкрийте очі і подивіться довкола, всі, абсолютно всі навколо нещасні. Це якраз тому, що вони привикли жити в нещасті. Подивіться на кота і подивіться на його хазяїна. Як правило, кіт завжди щасливіший. Тварини просто не мають привички постійно бути нещасними.

Потиху, потиху діло іде до весілля. А весілля – штука хороша. Якщо там немає кохання, то там бодай є нещастя. Сумісне проживання таким людям дає гру. Якщо він сильніший то це дає йому владу, якою він користується при стосунках з жінкою, замість того, щоб її любити. Вона також починає маніпулювати ним. І так без кінця і краю.

Якщо ж чоловік слабший психічно настільки, що не може напряму мати силу, то жінка робить його підкаблучником і тоді обидвом ще гірше ніж в першому випадку, бо підкаблучники дуже швидко стають імпотентами. Ось вона реальність.

А ще є діти… І тоді все життя перестає мати взагалі будь-який зміст і задоволення. Ви змушені так жити, щоб вивести дітей «в люди», а вони коли виростуть, будуть робити те ж саме з своїми дітьми. Це прекрасно. Нещасні люди, виховують таких же нещасних дітей… Напевно це і є ціль еволюції, жити – щоб скніти. Ось тоді гроші і стають ціллю. Ви стараєтесь хоч якось компенсувати собі відсутність життя, маючи додаткові блага. Але не єдиним хлібом жива людина, хоча заради справедливості треба сказати, що якщо людина живе лиш хлібом, то в ній мало що є від людини. Тому говорити про щастя, кохання, творчість можна лиш тоді, коли повністю забезпечені потреби тіла.