понедельник, 6 июня 2011 г.

Любовь приходит и уходит, а кушать хочется всегда


Сегодня, когда ехал по парку на велосипеде, видел как целуются влюбленные и почувствовал их вибрации  и еще глубже понял одну вещь. Почему любовь уходит, а кушать хочется постоянно. 

Дело в том, что сексуальный инстинкт, наверное, самый сильный в животном мире и когда он активен, все остальное меркнет. Когда сексуальный инстинкт активен все остальные инстинкты просто подавляются им, подавляются выработанными организмом гормонами. Вы едите мало, вы ничего не боитесь, вы не заботитесь о хлебе насущном, вас не интересует власть, вас не волнуют заработки или крики начальника. Вам на все начхать, кроме любимого – это действие гормонов в вашей крови. Это страсть. Она всепоглощающа и прекрасна, если она искренна. Но период, который она длится крайне мал, всего 2 месяца. По накатке и при сильном накале страстей она еще продержится, быть может, до полгода, но обязательно пройдет. Природа заботится не только о потомстве, но и о вас. Поэтому выработка гормонов рано или поздно закончится и страсть уйдет и мир померкнет. С опытом вы уже начинаете понимать это, осознавать и вы начинаете думать, что любви нет, раз она приходит и уходит. Но это не любовь! Любовь начинается как раз тогда, когда гормоны теряют свою силу. Гормоны действуют как наркотическое вещество, от них закипает кровь, но это не любовь, это даже не вы, это Природа в вас жаждет своего продолжения, это всего лишь инстинкт. И вот когда сила инстинкта иссякает, только тогда возможна любовь. Это следующий этап, следующий шаг. Здесь уже нужно сознание, а его так мало. Вы уже в магазине, вам теперь вывеска не интересна. И люди крайне редко делают второй шаг, а он не конец, он только начало, всего лишь второй шаг, но даже он не сделан. Как можно говорить о чем-то большем, если зачастую не делается даже первый шаг? Видел очень много людей, которые даже страсти не испытали в жизни, не говоря уже о любви.

Конечно, есть люди, которые часто меняют партнеров в погоне за страстью, но организм не может постоянно выделять гормоны, рано или поздно, организм станет не чувствителен и к ним, и тогда человеку кажется, что весь мир поник. Это легко можно проследить на наркоманах, когда удовольствие проходит, а зависимость остается. Так случается и с теми, кто постоянно меняет партнеров. Через какое-то время он теряет всякий интерес к женщинам, или начинает сжигать свою ментальную энергию в погоне за удовольствием, но это уже тема для другого поста.

Вот такие люди, которые испытали страсть и придумали эту поговорку. Но она плоха, потому что вы путаете любовь со страстью. Страсть приходит извне, а любовь из вас. Потому все, что приходит извне, уйдет точно так же как пришло. Оно уйдет без вашего ведома, потому что вы не знаете почему оно пришло и почему и куда ушло. Поэтому и смешно и грустно, когда люди говорят возле алтаря, что будут любить друг друга вечно. Они не знают что такое любовь, поэтому они лгут и себе и другому.  А то, что пришло от вас, никогда не уйдет ибо это часть вас самих.

16 комментариев:

Оля комментирует...

А якщо таки другий крок зроблено, який же третій крок? Чи його вже не вдається зробити?

Vitoss комментирует...

Чому не вдається зробити? Вдається, лиш не кожному. Ти, наприклад, не зробила. Ти бачиш третій крок лиш тоді, коли доходиш до кінця другий крок. Немає правда чіткої границі, в даному випадку – це гра слів для простоти твого розуміння. Але справді ти можеш побачити наступний крок лиш в кінці попереднього і перехід обов’язково плавний. Ти побоялась зробити другий крок, тому інформація про третій зробить нові галюцинації та марення для твого розуму. Інколи заглядаю в твій блог… Думаю тобі зараз важко, але нажаль, не нестерпно важко. Тобі важко і ти намагаєшся хоч якось зняти біль, нічого не міняючи. Якщо тобі це вдасться, то це дасть заспокоєння на якийсь час, але воно не буде тривалим. Твій розум грається з тобою. Ти просто фантазуєш. Спробуй бути задоволена тим що є, навіть через силу. Інформація про третій крок для тебе зайва поки, так вважаю. Але якщо тобі дійсно треба відповіді, то перечитай блог, там є дуже чітка відповідь на твоє запитання стосовно 3 кроку. Хоча радив би тобі краще подумати, чому ти не зробила другого кроку?

Vitoss комментирует...

І ще, забув написати в попередньому коменті, постарайся повірити, що добре відношусь до тебе. Бо ти читаєш цей коментар через призму свого розуму, призму его, а воно завжди вбачає в чужому ворога, і навіть в найменшій критиці чи натяку вбачає війну і ворожість. У мене немає жодного бажання зробити комусь боляче чи неприємно заради болю, просто інколи речі, які говорю, людина не хоче усвідомлювати і починає на мене агресувати. Це така захисна реакція его, щоб нічого не бачити і нічого не міняти. Неможливо комусь повірити, коли дивишся на світ через призму его, бо воно живе лиш через антагонізм. Тому воно так любить проблеми, складності і біль, бо воно цим харчується.

Оля комментирует...

Напевно так, таки побоялась… Завжди згадую нашу першу зустріч, коли ти сказав, що я ніколи не змушу його робити вибір, бо боюсь, що вибір буде зроблений не на мою користь.  Спочатку тоді я дійсно розізлилась, але була більше зла не на тебе (з твого боку це була просто правда) розізлилась скоріше на себе, адже вже тоді розуміла, що ти правий тільки не хотіла приймати це, не хотіла вірити цьому і злість це було єдине заспокоєння для мене, єдина гарантія, що ти помилився.
Часто думаю, чому я таки не зробила другого кроку, то був не тільки страх по відношенню до себе чи за нього, то був страх зробити боляче близьким людям, страх осуду; а ще біль, біль від того, що мені доведеться «обрізати йому крила», бо тоді я просто не знала другого шляху, та й не впевнена, що й тепер знаю... В будь-якому випадку, вибір було зроблено….
Звісно мені важко, а хто казав, що буде легко, але вчусь я, роблю помилки, спотикаюсь і піднімаюсь.
О, і не злюсь я на тебе, ну принаймі вже не злюсь 

Vitoss комментирует...

Це дуже добре, що не злишся на мене. Радий це чути.
Тоді ти зробила одну помилку, яку роблять нажаль всі жінки, ти намагалась обрізати крила. Чоловік як кіт, якщо його кормити і любити, то він завжди вертається і рано чи пізно залишиться назавжди. Але він повинен знати, що у нього є воля і вибір, є своя територія, куди ти не будеш влазити. Тобі просто не стало терпіння почекати і не стало розуміння не обрізати йому крила. Ти просто подумала: а чому б йому таким чином не принести жертву моєму «коханню?». Але кохання якраз жертв не вимагає і ультиматуми не ставить. Кохання без волі – це як орел без неба. Курка в неволі хоч яйці несе, а орел в неволі – це лиш страждання.
Всі жінки намагаються взяти чоловіка в жорсткі рамки, обрізати йому любі прояви волі. Але у чоловіка інша природа, інша хромосома, яка робить його чоловіком. І таким чином вони вбивають в ньому все чоловіче. І біда, якщо жінці вдається «вламати» чоловіка, бо він, скоріш за все, зіп’ється. Колись було простіше, жінка фізично залежала від чоловіка, тепер такої залежності немає. Це дозволяє жінці ставити свої умови. Для кохання любі залежності погані.
Тобі треба було його просто любити, а не ставити умови. Розумію, це було доста ризиковано, він міг піти, а ти боялась критики соціуму. Але якщо б він залишився, то воно б того вартувало для вас обох.
Одне точно, тепер про це не варто жалкувати, ти вже не вернеш нічого. Навіть якщо б вам вдалось бути разом, це буде зовсім інше і зовсім не те, про що ти мрієш і чого чекаєш.
Навчись жити так, щоб твоє щастя залежало лиш від тебе. Удачі тобі, Олечко!

Оля комментирует...

:-) Удача тут не зайва. Дякую

YA комментирует...

"Всі жінки намагаються взяти чоловіка в жорсткі рамки, обрізати йому любі прояви волі"- нууу, не всі.

"У мене немає жодного бажання зробити комусь боляче чи неприємно заради болю, просто інколи речі, які говорю, людина не хоче усвідомлювати і починає на мене агресувати" - чому Ви вважаєте, що людина агресує саме на Вас. Можливо у неї просто поганий настрій, забагато негативної енергії, яку потрібно було б десь діти, а не було де. От вона й не зуміла сховати цей негатив.
Мої учні знають, що якщо вчитель(мама, дорослий, однокласник) кричить, сердиться, то він просто викидає власний негатив, а не тому, що сердиться саме на них. Можливо і у Вас так?

Vitoss комментирует...

Перше, поки у людини є его, вона завжди хоче утримати іншого в угоду собі, експлуатувати, за виключенням тих моментів, коли є любов.
Друге, не розумію чому треба сховати негатив? Може краще усвідомити причини його появи і тоді не допускати його в своє життя? Ти знаєш звідки в тебе негатив?
Третє, коли хтось викидає в реальності на мене свій негатив, є дуже велика ймовірність, що він буде не радий, що це зробив.
Четверте, що стосується мене в плані викидання негативу… Намагаюсь поступати з іншими так, як хочу, щоб поступали зі мною. Коли втрачаю свідомість і негатив входить в моє життя, то намагаюсь бути один і уникати будь яких контактів з людьми, щоб, не дай боже, не викинути на них свій негатив. В цьому світі існує закон причини – наслідку. Якщо ти скидаєш на когось свій негатив, він обов’язкові вернеться тобі сторицею. Скидання свого лайна на когось, це не вирішення проблеми. Скільки би ти не плювала в верх, слина все одно впаде тобі на голову! «Як ти міряєш, так і тобі відміряють».
П’яте, можеш говорити мені на ти, якщо можеш.

YA комментирует...

Відповідаю.
Говорити "ти" поки не хочеться. Просто.
жалі. Власний негатив я усвідомлюю. Хвідки береться, чому і як можна його скинути так, щоб людині НЕ зробити боляче.
Мова йде про негатив людей, який вони викидають в школі. На учнів. Коли діти це усвідомлюють змалечку, їм легше протистояти і не вважати, що то вони "такі погані", а просто вчительці погано...
Якщо "хтось буде нерадий що це зробив" ЯК?

YA комментирует...

Букви погано видно, не вичитую добре, то прошу вибачити за опечатки.

Vitoss комментирует...

Опечатки, то не проблема. Суть не в словах, а тому на що вони вказують.
Говорити на ти мені ти просто не можеш.
Скидати негатив не треба, його треба не набирати, а якщо вже набрала, то переробляти.
«Мова йде про негатив людей, який вони викидають в школі. На учнів. Коли діти це усвідомлюють змалечку, їм легше протистояти і не вважати, що то вони "такі погані", а просто вчительці погано...»
Не оправдуй скидання свого гівна на дітей гарними словами. Від цього нікому не стане легше і будеш далі хворіти.
«Якщо "хтось буде нерадий що це зробив" ЯК?» От якщо вдасться зробити, побачиш. Навіщо питати про те, чого може ніколи і не бути.

YA комментирует...

власний негатив я скидаю російською мовою спілкування з дітьми. Діти одного з класів навіть ображались:"А у них Ви ніколи не говорите російською. То що, ми гірші?" Кричати не хочеться. Вони доволі цікаві. А проблеми, певно, виникають. Цього року із класом, з яким 3 роки розуміння були проблеми. Допомогло те, що допомогає із власними дітьми. Фраза "ви мене образили" призвела до того, що через 3 тижні все стало на правильні місця (з моєї точки зору)

Анонимный комментирует...

Добре, що ми не були біля вівтаря. Часто думали про розвід. Бо дуже тяжко в нашій сім/ї живеться. Хоча священики говорять, що, якщо повінчатись, шлюб - благословенний, і жити набагато легше. Вівтар - палка о двух кінцях.

1. Ніби, як повінчаєшся - захищений шлюб.
2. А з іншого боку боїшся вінчатися, бо наївся скаженого подружнього життя. І не віриш, що дотерпиш вічно.

Vitoss комментирует...

А навіщо ти це сюди написала про свій шлюб?
Дивлюсь тут багато цікавих слів є: «…думали про розвід…, …священик говорить…, …благословенний і жити набагато легше…, …дотерпиш вічно». Краще б ви подумали не про розвід чи шлюб у церкві, а чому ви так погано живете разом. Знайшли б реальну причину, знали би що робити далі. Вже про це писав, ви не шукаєте реальну причину нещастя, ви намагаєтесь скинути частину болі, щоб терпіти довічно було легше. Це все одно, коли в руку забилась скалка і рука почала гнити, і ти замість того, щоб видалити скалку, навіть якщо це дуже боляче, починаєш шукати різні цікаві і нетрадиційні мазі, які знімуть біль. Але ні одно з них не допоможе, допоки не знайдеш реальну причину болі. Це все одно, що купувати антинікотинові таблетки і пластирі, замість того, щоб залишити куриво, яке тебе убиває. Ти пробуєш забрати наслідки, не виявивши причини їх появи. Ти навіть не намагаєшся зрозуміти!

Анонимный комментирует...

так. я говорю слова терпіти і вічно. Ліпше сказати любити вічно.
Усвідомлюю, що закоханість пройшла. Залишилась дитина. І, логічно думаю, разом комфортно співіснувати, бути друзями і мати дружній секс, виховувати дитину в мирі, як мінімум. Як максимум - плекати любов. Але немає навіть мінімуму.

Мені не хочеться більше з партнером займатися сексом. Ставлюся до цього як до "дати їсти" чоловіку - Веселі сімейні "Стосункі" далися взнаки, як причина.

Vitoss комментирует...

Ні, «веселі сімейні стосунки» – це наслідок, а не причина. Причина нерозуміння себе, не знання себе. Ти не знаєш хто ти і чого ти хочеш. Ти не знаєш і не розумієш людей, які тебе оточують. Ти не бачиш ні себе, ні людей, ні світ реально. Ти дивишся на це все через дуже грубу призму свого розуму. Якби ти знала себе, ти би шукала собі партнера під стать. І тільки би від такого партнера завела дитину. А ти прийняла пристрасть біологічну за саму любов, ви «вклепали» дитину, а тепер, коли дія гормонів пройшла, ви навернутись одне на одного не можете. Ось чому все так склалось. Воно не могло скластись інакше.
Ти мусиш шукати людину, з якою ти будеш на одній хвилі, щоб ваші розуми були співнастроєні, тоді тобі буде комфортніше значно. Але якщо в тобі пекло, а ти цього не усвідомлюєш і інтуїтивно знайдеш схожу людину з пеклом, то можеш уявити, яке буде життя, коли два пекла об’єднаються для сімейного життя. Коли людина не хоче бути щасливою, її ніхто і ніщо не може зробити щасливою.
Тобі треба багато над собою попрацювати в цьому плані, тоді можливо все зміниться. Не падай духом, все не так погано, якби тобі хотілось. Це лиш треба побачити!