воскресенье, 14 августа 2011 г.

Не борись з негативом, просто спостерігай


Побачити в собі негативні прояви его дуже важко, важко признати, що вони в тобі є. Як не дивно це звучить, але пиха і его завжди переможе, якщо немає точки опори. Для християн, це Христос, для буддистів карма. Немає значення, що тобі допомагає, лиш би допомагало. Привичка не бачити себе реально має роки, і на перших порах втриматись без підтримки просто  нереально. Не треба винити себе за негативні емоції, думки, за прояви его. Бо це також негатив, це трюк его, воно просто заходить з іншої сторони, дурить тебе. Не треба боротись з его, з своїми негативними проявами. Все що тобі потрібно, це лиш постійно бачити їх, усвідомлювати і вони пройдуть самі.
Мені допомагає розуміння того, що помру, і це життя – всього  лиш урок. Я можу відчути пиху, можу образитись, злитись, але коли усвідомлюю, що помру, ці негативні емоції стають іграшковими просто. Мені це дуже допомагає.

Дуже важко сприймати критику близької людини, котру любиш, якій довіряєш, але яка через власні комплекси і привичку кусати за живе, критикує тебе з ціллю самовизначитись, підняти власну самооцінку. Важко тому, що тобі боляче, але при цьому ти змушений бути спокійним і розважливим і  шукати причини болі. Якщо критика справедлива, то треба бути вдячним, навіть якщо людина зі зла сказала правду, бо це шанс побачити те, що не хочеш в собі бачити. А якщо критика несправедлива, то тим більше, не варто злитись чи ображатись, бо людина тебе критикує лиш по своїх мотивах. Їй зле, і вона просто хоче, щоб комусь було гірше за неї, тому критикує. Це легко сказати, але важко зробити. Коли тебе топить біль, бо людина б’є тебе тоді, коли ти найменше цього чекаєш, це дуже боляче і тому дуже важко бути спокійним і розважливим. Найважче не піти за страхом і  біллю. Людина, котра критикує,  вкладає в слова всю свою негативну енергію, щоб пробити кокон. Пробиваючи, вона вампірить і треба бути дуже свідомим, що не включитись в цю гру і не віддати енергію. Це всього лиш слово, але яка бурна реакція!

Коли довіряєш людині і відкриваєшся їй, і розумієш, що вона тебе критикує з ціллю просто зробити тобі боляче, бо їй боляче, дуже важко їй співчувати, але це буде правильне відчуття. Якщо не можеш співчувати їй або бути нейтральним, то краще припинити будь-які стосунки з такою людиною, бо такі люди руйнують життя не тільки собі, а ще й тим, хто з ними поряд. Не треба відкривати душу людині, котра постійно намагається туди плюнути, бо це виробить звичку не відкриватись нікому, а це також недобре. Коли ти закритий від когось, то ти закритий від усього. Коли ти закритий від болю, ти закритий  і від блаженства.

Особливо треба сторонитись людей, котрі бояться. Страх, з усіх негативних почуттів найзаразніший. Він як отрута проникає в тіло і паралізує тобі життя. Уникай людей, у котрих страх домінантне відчуття, бо з цього лайна майже нереально вилізти, хіба бігти страху назустріч. Причому альпінізм чи стрибання з парашуту не допоможе, це лиш загонить страх подалі від свідомості. Одне діло, коли людина стрибає з парашуту від задоволення вільним падінням, інше, коли через боротьбу зі страхом. Просто ці люди так загрались, що забули чому гра почалась. І вони дійсно щасливі, бо коли є реальний страх (він не шкідливий), то нереальний змушений зникнути. Ось чому є люди, які постійно займаються екстремальними видами спорту, бо на грані смерті нереальні речі відпадають і ти відчуваєш блаженство життя. Але суть в тім, що ти маєш навчитись відчувати блаженство завжди, навіть сидячи дома на кушетці, а не піддавати своє тіло смертельній небезпеці заради того, щоб заткнути голос в голові. Це все одно, що бити молотком по пальці, щоб не відчувати як болить плече. Це як наркотик, постійно потрібно збільшувати дозу, бо мозок привикає дуже швидко. Це не вихід, це адреналінова залежність.

Єдиний вихід не відчувати негативних відчуттів, це бути свідомим. Усвідомлювати причини, а не реагувати на наслідки. Тільки це допоможе. І без самодисципліни, тут ніяк не обійтись. Вона напевне найкращий важіль.

26 комментариев:

Орест Якобчук комментирует...

Сильний пост. У мене також була така ситуація в житті, коли близька людина критикувала мене, щоб виглядати самій вище мене. Я просто погоджувався, хоч було образливо. Зараз ми не разом. Я думаю це правильне рішення. Продовжуй писати, бо цікаво тебе читати ;)

Vitoss комментирует...

Дякую, Орест!

Анонимный комментирует...

Дякую. Ти, дійсно, майстер знаходити слова.
Щодо критики. Якщо людина має звичку кусатись, то не обов*язково вона "кусає" із матою самовизначення та підвищення самооцінки. По справжньому близька людина в принципі не стане кусати з таким настроєм. Тут просто варто зупинитись ОБОМ та визначитись. Я так думаю.
Щодо вампірізму. Коли відчула таке явище в реальності (на роботі) - почала шукати можливості відсторнення. Це виглядає дещо містично, але просто ставиш захист і тебе це не стосується. Імовірно це психологічний настрой.
Що ТИ має на увазі, коли пишеш про самодисципліну?

Vitoss комментирует...

Ні, ніякої містики в захисті немає. Ти молодець, що сама до цього дійшла. Завжди на курсах давав кілька технік, які допомагають захистити себе і енергетично і психічно в соціумі. Звичайно, тут є і психологічний настрой і чим він сильніший, тим енергетично дієвіший захист.
З близькою людиною захист не поставиш, бо якщо поставиш, вона перестане бути близькою. Погоджусь з тобою, що по справжньому близька людина не стане кусати, але ти до певної пори не знаєш її. Ось чому корисно перед весіллям пожити двом в одній квартирі хоча б пів року.

Коли пишу про самодисципліну, маю на увазі банальну психологічну і фізичну дисципліну. Не пити, не переїдати, не виснажувати організм, при цьому давати йому потрібну їду і фізичні загрузки. Не матюкатись. Не допускати негативних станів, не допускати в життя негативних людей. Не реагувати автоматично на подразнення, а відслідковувати причин по яких себе люди ведуть таким чином і причини своєї негативної реакції чи болю на чужі дії і слова. Не судити нікого, в тому числі і себе. Ще дисципліна передбачає щоденне заняття медитацією або тим, що приносить спокій і світло в твоє життя в один і той же час в одному і тому ж місці, по можливості. Це може бути навіть біг, ходьба чи катання на велосипеді. Тільки роблячи такі прості речі щоденно, можна досягнути реальних результатів. Халяви в плані росту свідомості не буває, вона завжди і без виключень вилізе боком. Ріст свідомості, це щоденна кропітка робота і чудес тут немає ніяких. Оце мав на увазі, коли говорив про самодисципліну. Але тут також важливо не переборщити. Це не повинно бути принуділовкою, яку ти робиш постійно через нехочу. Нічого добро не вийде без позитивного настрою і приємного бажання. Просто часто, бажання швидко гасне і тоді треба включити дисципліну на якийсь час, поки бажання знову не прийде. Якщо воно взагалі не приходить, значить ти робиш щось не правильно або робиш не те.

Анонимный комментирует...

Про пожити пів року разом перед весіллям я не можу погодитись в принципі, оскільки просто маю інший досвід, але не через те, що повністю не приймаю твоєї точки зору. Тут багато різних аспектів і власним дітям я такого не пораджу.
Щодо кусючості. Часто людина неусвідомлює, що інший сприймає її викид НАСТІЛЬКИ боляче. Принаймі я можу злитись на себе, і в такі моменти не завжди адекватно розцінюю енергетику слів. Мої це ЗНАЮТЬ і не сприймають до серця. Але для цього потрібен НЕ ОДИН рік спільного життя. Або дружби, бо близькі люди не тільки ті, хто живе з нами поруч (моя думка). І друзі також можуть робити боляче, навіть неусвідомлюючи того. Або навпаки, с певними намірами нас розворушити, розвернути в певному напрямку...
Біг, хотьбі, велосипед... - ти прав на 100%.
Ти часто говориш про медитацію. Щось трохи читала. Певний час один з друзів намагався зацікавити. Давно.
Але до кінця не усвідомила мету та наслідки, а головне - техніку. Що би ти порадив?

Santos комментирует...

Ви про самодисципліну гарно написали, дуже вмістимо і коротко, саме те, що треба робити кожен день, лиш не думав, що "не матюкатись" до цього відноситься:)), хоча в мене закрадались сумніви, що з матюками викидаю негативну енергію, помічав, що коли % матів зростає то я чимось недовольний....
загалом дуже гарно Ви написали, колись теж собі такі настановки писав для самодисципліни, бо розум любить спати, а треба щоб він приносив користь, а не барахтався в негативі і проблемах.
Дякую

Vitoss комментирует...

Медитація – це дуже індивідуальна справа, її треба вибирати самому. І займатись нею, лиш заради того, щоб займатись, немає змісту. Поки в тебе немає життєвої необхідності займатись медитацією, це не варто робити. Коли «притисне» ти сама все знайдеш і зробиш. Можеш почитати Ошо «Оранжевая книга» там є багато технік. Можеш почитати і подивитись відео Толлє, він також дає кілька технік. Медитація – це зараз дуже модно і з таким містичним підтекстом, а насправді це доста кропітка щоденна робота по очистці свого енерготіла, психіки і фізичного тіла. Це три основні специфікації технік. Просто хтось йде до вищої свідомості через тіло, хтось розумом, а хтось через почуття. Найперше, що тобі треба визначити при виборі медитації, це то яким типом людини ти являєшся. Типів є три. Знаючи що переважає в тобі, значно легше вибрати правильну техніку. Може ще десь напишу про це детальніше.

Анонимный комментирует...

Дякую.

Vitoss комментирует...

Недавно ще раз усвідомив одну тенденцію: чим більше допомагаю комусь, тим більше допомоги отримую від Сущого у своїх потребах. Якщо комусь допомагаю зрозуміти, то знаходжу відповіді на свої питання, якщо комусь допомагаю досягнути, то відразу дають підказку як досягнути того, чого хочу. Тому останніми часами просто з шкіри лізу, щоб допомогти, бо ще раз побачив цю явну закономірність. Так що дякую Вам, всім читачам мого блогу і особливо тим, котрі пишуть коментарі та шукають відповіді на свої запитання!

Santos комментирует...

нічо собі!!!!!! тенденція!!!!!, буду тепер теж намагатись комусь допомогти шось осознати, якшо спочатку осознаю сам, дякую Вам.
ще я помітив за собов(довго в Вас це не міг спитати) тенденцію, що якщо я собі(чи комусь) якимось своїм осознанням(чи захистом від негативу) поділюсь, то цей захист пропадає і треба знов його напрацьовувати, .. певно так енергія втрачається

Vitoss комментирует...

Саша, тут є нюанси як з усвідомленням, так і з захистом і з діленням. Якщо ти лиш усвідомив і свідомість не стала тобою, то поділившись, відразу залишишся без свідомості. Коли допомагаю комусь, то виступаю лиш в якості провідника енергій, інакше виснажуюсь вщент.
Якщо будеш допомагати тим, хто тебе не просить, то також втратиш, бо він не бере. Ось чому я вдячний тим, хто бере.
Мало того, коли допомагаєш тому, хто не просить допомоги, то за це і наказати можуть. Бо ми всі вчимось на помилках, через біль. Коли ти допомагаєш людині без її прохання, то мішаєш її еволюції. Йшов до цього розуміння про допомогу роками!
Коли себе захищаєш, то звичайно тратиш частину енергії, але значно менше, ніж коли би ти не захищався.

Santos комментирует...

ясно, дякую

Анонимный комментирует...

"Вселенная не остается безответной"...все що ми робимо і думаємо рано чи пізно нам повернется...це простий але дуже дієвий закон...твій блог несе дуже багато для нас....і навіть якщо я і не все можу зрозуміти чи усвідомити,то всеодно відчуваю сильну енергетику від твоїх слів...
вона допомогає...дуже...
дякую тобі за цей блог ....особливо за цю статтю

Анонимный комментирует...

Хочу не погодитись із твоїм твердженням щодо допомоги людині без її прохання. Не завжди людина проситиме допомоги. Не завжди бачить її необхідність... Якщо ТИ бачиш до чого може привести діяльність, або бездіяльність, то інший цього просто може не бачити.
Одна мудра людина якось сказала:"Бог сам не прийде, він когось пришле". Ми не знаємо, що то є БОГ, але що є певна СИЛА, яка , ДІЙСНО, впливає на процеси, "присилає" в певний момент когось - то є так.
Допомога може заключатися вже в тому, щоби ПОКАЗАТИ людині власне бачення ситуації, щоби вона , таким чином, побачила вихід із неї.
Можливо вона й сама це бачить і усвідомлює,навіть якщо їй боляче від того, що ще хтось в курсі справ, але якщо поряд ЗАВЖДИ є ще хтось - це ДОРОГОГО ВАРТЕ. Можливо людина не хоче сприйняти щось, а поруч нікого немає із тих, хто підтримав би? Кому просто можна висловити незрозуміле?
Ні, навіть якщо і не просять про допомогу - варто пробувати, якщо маєш потребу...
ЦІкаву інформацію знайшла в інеті про взаємозв*язок між людьми та подіями.
Певні напрацювання маю в житті. То через те не можу повністю з тобою погодитись.

Vitoss комментирует...

Ти не можеш зі мною погодитись, бо не до кінця розумієш мене. Ти бачиш лиш слова, ти бачиш лиш фрагменти, але не ніяк не заставиш себе побачити цілу картину, яку намагаюсь намалювати. Ти за словами не бачиш суті. І пробуєш одні і ті ж слова відразу підставляти у всі ситуації.
Ти врахуй, що це мертве спілкування і я не можу виразити одним словом все і для кожного! Коли говорю про якісь речі, то говорю з нюансами, ось чому даю такі довгі коментарі, вони розшифровують нюанси. Цей блог – це суцільні нюанси, а коментарі і подавно. Вони суто адресні. Якщо пости ще носять якийсь загальний характер, то мій коментар це відповідь конкретній людині, на конкретне ЇЇ запитання. Це відповідь тільки для неї на даному етапі життя, це робота з її енергією і свідомістю. Просто не можу прошепотіти їй на вухо, змушений писати в блозі. Іншій людині на таке ж питання відповім по іншому. І можливо, цій же людині через місяць на це ж запитання відповім по іншому. Вже про це писав неодноразово.

Ти не бачиш невідповідності в моїх словах моїм діям, тому ти не погоджуєшся. Ти не уважна. З однієї сторони кажу що не треба допомагати, але цей блог по своїй суті – допомога. Це єдина його ціль. Хіба ти не бачиш, що немає логіки в моїх словах? Сантосу я раджу не допомагати, а сам при цьому лиш тим і займаюсь. Цей блог це допомога, при чому безплатна, без реклами, без грошей, без марнославства. Тут навіть фотографії і імені мого немає. Як же цього ти не бачиш?
Попередній коментар на 100% носив адресний, а не загальний характер. Він не для тебе. Для тебе ЦЕЙ коментар!

Vitoss комментирует...

Анонімний, геть забув додати….Дякую тобі за твій коментар, він дозволив мені допомогти тобі. Говорю це без жодної нотки іронії. Впевнений, що ти не уявляєш мого відношення до Вас всіх. Мав би чарівну паличку, зробив би всіх щасливими, просто зараз усвідомлюю, що ми і так щасливі, а те що ми думаємо, що ми нещасні, просто заставляє нас еволюціонувати.

Анонимный комментирует...

Приймаю. Надалі спробую уважніше читати ТЕБЕ.
просто тема допомоги сидить в голові, от і виповзло... :(

Vitoss комментирует...

Все, добре. При фізичній зустрічі, це все пройшло би значно простіше. Радий, що ти написала, це дало можливість тобі побачити зацикленість в своїй голові на допомозі. Це добре, що ти намагаєшся допомогти іншим, але врахуй, що ти можеш дійсно допомогти лиш тоді, коли твоя свідомість вища, коли маєш життєвий досвід, інакше це буде медвежа послуга. Інколи допомога заключається в тому, щоб не втручатись, дати можливість людині зробити помилку «по повній». Крім цього ти приходиш на Землю для власної еволюції і якщо твоя ціль не є допомога всім і кожному, то ти відразу робиш дві помилки: втрачаєш власну еволюцію і заважаєш іншим. Але це зовсім не значить, що ти не повинна допомагати людині, коли вона в біді. З часом ти навчишся розрізняти ситуації де ти маєш допомогти, а де не треба вмішуватись. Сам до кінця ще цьому не навчився. Мав точно таку ж зацикленість, хотів спасти світ. То так наспасався, що хотів всіх лупасити, бо вони не слухають. Але потім зрозумів, що це не вихід. Ще може про це напишу в постах.

Анонимный комментирует...

Ти знаєш, інколи "помилка по повній" робиться не самою людиною. Є випадки, кои це тягнеться від батьків - школи. (говорю те, що ДІЙСНО Є). І ось тут вже чекати, поки все виправиться - то підуть роки й зламана дитині доля. А насьогодні ще проглядається подібний сценарій. Вже іншій дитині. (надіюсь зможу вплинути... на маму) А так, певно ТИ правий.

Vitoss комментирует...

Якщо дивитись на життя з точки зору еволюції душі, то поняття долі немає сенсу. Просто традиційна християнська концепція розглядає життя лиш як одне існування, а не як тисячі реінкарнацій і тому прив’язка до матеріального дуже сильна, а відповідно і поняття долі набирає серйозності. Звичайно, якщо є можливість допомогти людині в важкій кармінній ситуації, то це варто зробити.

Анонимный комментирует...

Тисячі реінкарнацій - то доволі цікаво, на слуху, але незнано...
Хоча ситуація, коли людина схожа натурою, темпераментом, відношенням до людей на ту, якої вже немає, і вони не родичі...

Анонимный комментирует...

зараз це мій любимий пост. Коли я його вперше прочитала, то подумала, що ти пишеш персонально для мене, для моєї душі.

Але суть в тім, що ти маєш навчитись відчувати блаженство завжди, навіть сидячи дома на кушетці, а не піддавати своє тіло смертельній небезпеці заради того, щоб заткнути голос в голові

Vitoss комментирует...

Добре, що прийшлось до душі.

Eugenio комментирует...

Vitoss, этот комментарий сюда не в тему, но не знаю, куда написать, а здесь это обсуждалось. Давно ношу в себе вопрос. Ты все время пишешь про кармические реинкарнации. И такая версия мне кажется наиболее логически обоснованной. Но это лишь выводы моего разума. Христианство же стоит на позиции того, что жизнь дается одна, а по ее результатам - разбор полетов. И все бы ладно, но то, какую точку зрения выбирает человек, является определяющим для его мировосприятия: если первую, то основным является изучение уроков судьбы, если вторую – то главное выполнить свое предназначение. Многие медики, например, считают, что души вовсе нет, человек умирает – и все.
Ведь среди учителей христианства есть также такие, которые достигли полной ясности сознания (например, Аврелий Августин, который описал свой путь к просветлению и описал такие размышления о материи и времени, потдверждение которым наука начала находить только в наше время. Но он стоял на позиции христианского мировоззрения.)
Откуда идет твоя приверженность к кармической версии? Это вера, логические выводы, или ты как-то это прочувствовал? И как ты уверен, что твое сознание – это не просто участок мозга, который просто по своим функциям отличен от мыслительных участков мозга? (Спрашиваю, потому что иногда всплывает опасение – а вдруг все так, как говорят медики? :))))) Хотя логическая обработка информации, которую имею тут же это опровергает, ну или очень хочется верить в обратное :) )
Знаю, что в лучшем случае получу ответ на свой вопрос только, если сам докопаюсь до истины на уровне ощущений, но очень интересно услышать твой ответ.

Vitoss комментирует...

Неважно, какую концепцию ты выберешь! Ты всегда выберешь то, что ближе тебе или что тебе навязали. Но это не существенно. Какую бы ты не выбрал концепцию, дойди до конца. Не становись христианином, становись Христом, если тебе больше нравится одна жизнь. Если тебя устраивает реинкарнация, то не становись буддистом, стань Буддой. На самом деле ты никогда не станешь ни Буддой, ни Христом, но дойдя до конца пути, ты станешь Собой. Метод не важен, важен поиск. Только поиск дает результат. Неважно как ты плывешь: брасом или кролем, на спине или на животе, на лодке или на байдарке. Главное – доплыть до берега. Выбери то, что ближе твоему сердцу. Если не чувствуешь сердца, то выбери умом. По большому счету это не важно. Все дороги, если идти по ним, приведут тебя к Богу. Но это должен быть поиск, а не соблюдение религиозных традиций.
Не страшно, если ты веришь медикам. Главное, не бегай из одной концепции в другую. Ты ищи, ищи! Кто ищет, тот найдет. И ты прав, ты сможешь удовлетвориться лишь тем ответом, до которого докопаешься сам. Говоря по иному, тебя удовлетворит лишь тот ответ, который соответствует уровню твоего сознания. Именно поэтому не имеет значения моя приверженность чему-либо, в том числе и кармической версии.

Vitoss комментирует...

По мере того, как твое сознание будет меняться, будут меняться и ответы на вопросы. Некоторые вопросы останутся прежними, но ответы будут новыми. Жизнь жива и многообразна, поэтому нет стабильных или «правильных» ответов. Даже на один и тот же вопрос от разных людей, ответ будет разным. Потому что это не логика и отвечаю не уму, а сознанию. Ответ – это отклик на сознание.