пятница, 10 февраля 2012 г.

Всегда должна быть мера


Все должно быть гармонично и уравновешено, во всем должна быть мера, должен быть предел, даже в любви. Когда этот предел нарушен, то любовь становится зависимостью. Любая чрезмерность, любой перекос становится частью ума.

Любите, но не привязывайтесь.
Не впускайте в отношения ум. Знайте меру. Не пытайтесь манипулировать и управлять любимым. Дайте ему свободу, не  нарушайте его или ее личное пространство. Не требуйте отчета, не контролируйте, вы не имеете на это права, вы нарушаете чужую территорию, чужую свободу. Из-за таких мелочей рушатся настоящие чувства, рушатся семейные отношения. Муж приходит поздно домой, а жена его пилит. Или жена опоздала и муж уже свирепствует. Дайте свободу друг другу, и вы сохраните отношения, сохраните любовь.

Любое животное имеет свою территорию, которое оно отстаивает ценой своей жизни. То же самое происходит и с человеком. Если вы лишаете его свободы, он или медленно умирает, или начинает вас атаковать. Нарушая свободу друг друга, люди убивают любовь. Что это за любовь, которая постоянно подозревает, страдает, ревнует и проявляет агрессию и контроль? Человеку нужно свое пространство, куда не имеет право входить никто, даже самый близкий человек без спроса. И это пространство не только внешнее, оно и внутреннее.

Но свободу нужна только зрелому человеку, у которого есть проблески сознания. Если свободу дать незрелой душе, она сделает много глупостей, которые разрушат любые отношения. Но тут возникает резонный вопрос – зачем зрелой душе создавать отношения с незрелой?

21 комментарий:

Vova Vovk комментирует...

дякую, якраз вчасно.
є над чим подумати і що аналізувати.
скільки б раз мені не здавалось що вже розумію і знаю про що йдеться, але все всерівно кожного разу відкривається якесь нове розуміння, глибше.
І ще - розуміння ніщо поки воно не має відображення в реальних відносинах. Легко бути "розумним", коли ти один серед лісу.

"Что это за любовь, которая постоянно подозревает, страдает, ревнует....?" - колись думав, що якраз це і є прояви любові.. підозрюю що я далеко не один такий.

Vitoss комментирует...

Мені приходиться зараз заново проходити ці знайомі речі, заново переоцінювати ситуації, відносини і знання. Ніби як перепровірка життєвого досвіду. Тому і пишу такі речі, вони зараз мені близькі.
Думаю, що на інстинктивному рівні ми всі страждаємо, ревнуємо і підозрюємо. Це наша біологічна природа, це прояв сексуального інстинкту в плані продовження роду і прояв інстинкту влади, в плані керування, управління і царя гори. Думаю, якщо ти любиш, ти не можеш не відчувати болю, коли кохана людина йде від тебе, чи зраджує тобі. Це біль на рівні тіла, на рівні інстинктів і ревність на тому ж рівні. Тільки надзвичайно високий рівень свідомості і дисципліна в плані почуттів не дозволяє перегинати палку страждань і ревнощів. Якщо маєш міру в коханні, то будеш мати міру і в стражданні. А якщо міру в коханні перегнув, то і страждання нап’єшся досхочу. Це палка в двох кінцях, це маятник. Якщо затягло в одну сторону, то обов’язково рано чи пізно, тебе потягне в другу.
По суті, зараз всі зусилля кидаю на те, щоб переглянути всю свою формулу кохання. І що дивно, якісь речі бачу інакше, а якісь залишились незмінні. Напевно переходжу на інший етап, на інший рівень, бо знов нині прийшов до думки, що нічого не розумію в жінках і відносинах взагалі. Думаю жінки і самі не можуть себе зрозуміти, але це мене не зупиняє. Не знаю чому, але хочеться збагнути людську природу. Десь всередині жевріє думка, що це дозволить мені збагнути себе. Люди – це лиш відображення тебе самого, це все лиця одного бога. Заглядаючи їм у очі, ти дивишся на самого себе. Коли вже я збагну ХТО Я?

YANA комментирует...

Не копайся в собі, не варто! Просто ЖИВИ та ЛЮБИ. Пізніше, як дозрію, напишу що ЗНАЮ. Якщо ТИ не проти;-))

ЛЮБОВ НЕ Є маятник. Повір, то вже точно. ПРИНАЙМІ Я ТАК ніколи не відчуваю.

ДО речі, "спостерігача" в людині можна виховати з малечку - ТОЧНО ЗНАЮ. АЛЕ ТАКИМ ДІТЯМ не так то й легко жити. Постає питання - чи варто? АЛЕ - то справа батьків...

YANA комментирует...

;-)) - я НЕ знаю, кАк это читаете вы, но у меня ЭТО просто улыбка радости от встречи, но НЕ смех (во всех его проявлениях)

Vitoss комментирует...

Щиро вдячний, YANA, за бажання допомогти мені в майбутньому, я не проти, дозрівай скоріше. Але боюсь ти не розумієш про що йде мова. Я не копаюсь в собі, а прослідковую тенденції свого розуму, його механіку і прояви інстинктів. Спостереження за інстинктами і розумом дозволяє відокремити себе від них. До копання в собі, це немає жодного відношення. Що любов це мятник, цього ніколи не говорив. Це також ти неправильно зрозуміла. Розум – це маятник, який тебе постійно гойдає в різні сторони. Твоя задача знати міру, знайти золоту середину і не дозволяти розуму тебе розкачувати.
А по великому рахунку коментар був призначений для Vova Vovk, думаю не варто було його взагалі писати таким чином.
І останнє, не прагну просто жити, прагну зрозуміти Хто я, але тобі це важко усвідомити поки що.
В любому випадку дякую за бажання допомогти і коментар!

Анонимный комментирует...

Территорию отстаивают представители одного пола. Либо самцы между самцами, а самок на этой территории будут "иметь", либо самки между самками. Что-то я не видела у животных то же между самкой и самцом. Они просто знают меру (в отличии от меня, позавчера свирепствовала на мужа)

Анонимный комментирует...

Не, я с тобой не спорю. Просто кое-что уточняю.
Насчёт свободы ты очень прав. Просто у тварынок межполовые отношения в полной гармонии. А люди вносят дисбаланс везде, у нас извращенные брачные игры в отличии от зверьков.

Анонимный комментирует...

питання до YANi (i do Vitosa zvichayno j ) як "спостерігача" в людині можна виховати з малечку?

Про те, що починати з себе, знаю. Як це у дитини знайти?

Santos комментирует...

Можу лиш припустити, що не потрібно докладати якихось зусиль, щоб активувати в дитині "спостерігача". Необхідно вберегти його від дій які цього спостерігача присипляють. Бо на мою думку діти змалечку більш свідомі, ніж дорослі, які одружуюсться, працюють на чужій роботі, чи воюють за інтереси "їхніх лідерів".

Vitoss комментирует...

Що ти у дитини хочеш знайти? Як ти можеш знайти у дитини те, що не бачиш у себе самої? Як ти можеш виховати в дитині спостерігача, якщо сама не вмієш спостерігати. Все що ти можеш, це виховати дитину, точну копію себе. І тільки її інстинкти і впливи інших розбавляють в її розумі, твій. Ось чому спілкування з багатьма корисне. Ні ти, ні Яна не являєтесь спостерігачами і тому в принципі не можете таке виховати в дитині. Фактом того, що ви не є спостерігачами є те, що ви хочете це привити дитині. Дитину не треба виховувати, її не треба направляти до бога, до церкви, до політки. Ви повинні її любити і дати навики виживання в соціумі, все решта вона зробить сама. Це ілюзія, що ти можеш виховати дитину інакше ніж є ти сама. Якщо ти не вмієш літати, то і її не навчиш. Цей блог не є силуванням когось ставати спостерігачами, чи ще кимось. Це просто думки, спостереження, які можливо стануть вам у пригоді. Це можливість для вас отримати нестандартну пораду. Це можливість подивитись на світ через мою призму розуму, не більше того. Ви з однієї крайності кидаєтесь в іншу, хоча насправді стоїте на місці.
В даному контексті коментар Сантоса на 100% вірний. Не треба нічого активувати, треба не замилювати дитині очі своїми установками на життя.

Vitoss комментирует...

Между самкой и самцом нет борьбы за территорию, поэтому ты ее не видела. «Они просто знают меру» между животными нет священника, политика и полицейского, между ними нет социума. Если львица вдруг забудет меру и попытается свирепствовать на льва, скорее все он ее изрядно потреплет. Такое случается часто. А еще некоторые хищники, например, скидают агрессию на детенышей, чтобы не агрессирвоать друг на друга.

Vitoss комментирует...

«Просто у тварынок межполовые отношения в полной гармонии. А люди вносят дисбаланс везде, у нас извращенные брачные игры в отличии от зверьков». Это потому что животные живут четко повинуясь действию инстинктов, у них нет эго, у них нет выбора. Человек имеет ум. Этот ум ему испортили, отравили и извратили, для того, чтобы его эксплуатировать. Поэтому ум постоянно пытается управлять инстинктами, но ему явно не хватает силы. Получается хаос. Все в природе кроме человека, живет в блаженстве. И чем больше обусловлен ум человека, тем в большем аду он живет. Но чем хуже ад, тем больше шансов, что ты захочешь из него выбраться. Ум все превращает в негатив, все превращает в свою пищу. А питаться он может только негативом. Если бы тебе удалось выбросить негатив из ума, то рай бы был здесь и сейчас.

Анонимный комментирует...

Vitoss, але ж ти якось виріс таким чудом. І я думаю, що твої батьки зовсім не те вливали у твою голову і душу =-)
Хоча мабуть ти - любима дитина

Анонимный комментирует...

Ви повинні її любити і дати навики виживання в соціумі, все решта вона зробить сама.

Та вже моя дитина цьомана, обнімана, оберігаю її від телевізора (ти не повіриш, яка це тепер гидота, особливо для психіки, що формується). Любить мама, любить тато. А нарахунок виживання в соціумі - подивимся. Ще є школа байдужості до дітей - садок.

Vitoss комментирует...

Любити, не значить пестити і потакати всім при хотям его – у всьому треба мати міру. Думаю ви її без міри пестили, тому це тепер така гидота. + власні задатки душі. Садік піде цій дитині на користь, враховуючи, що ви міри не знаєте.

Що стосується мене, чому виріс чудом. Тут є багато факторів, які зумовили таку специфіку, але на сторінках сайту не хочу це обговорювати, не ображайся.

YANA комментирует...

На язиці сидить Але, про те - потім.

Приклад любові??
Була випадковим свідком такого.
Дитина, розбивши голову, біжить з криком від страху, та й , платтячко ж заливає, додому. Мама їй:"ЗАМОВКНИ".
Т
Дитя замовкає, ну а мати починає необхідні в такому випадку процедури. Не виявилось потрібних ліків, але дідуся, що навідався й, певно переляк схопив, відправили до аптеки.
Рану обробляють, попутно розповідаючи дитинчаті, ЩО з ним відбувається, ЯК сильно має боліти, чому теє повинно ТАК бути, а не інакше. Те собі слухає, але вже НЕ верещить...
ТО є любов чи жорстокість?

(особисте - ТИ вмієш багато відчувати?)

Анонимный комментирует...

Гидота стосується тількі тєлєка. Ми його не включаємо.
А дитина - лАпушка. Знає, що такє ніжність.
Вчені десь віднайшли скануванням мозку, що у діток в дітдомі певна частина залишається нерозвиненою, вона реагує якраз на любов (а хто її може дати, тільки перші близькі люди)

Vitoss комментирует...

Любов – це енергія, а не слова і дії. Просто коли є любов, то слова і дії наповнюються нею, з неї виходять. Тому навіть якщо мати стенограму слів перед собою, важко сказати що то є. крім того не розумію нащо тобі знати що то? Хочеш зробити собі заставку в голові і покласти на поличку шаблон? Думаю в даному випадку мати просто заговорювала дитині зуби, щоб та не плакала.
Особисте – Не вмію відчувати взагалі нічого! Дивно як спромігся цей блог написати? Напевно його зрерайтив з інтернету.

Vitoss комментирует...

Любов можуть дати лиш ті, хто її має! Інколи буває так, що дитина получає більше любові від чужих людей ніж від рідних. Це правда буває вкрай рідко, але буває. А ще любов можна отримувати від тварин, рослин, друзів. Хоча найбільше маленька дитина залежить від любові батьків. Але батьками можуть стати любі істоти… і це не факт, що дитина отримає любов. Любов – це енергія, і якщо дитина її недоотримує, то вона буде психічною калікою, вона виросте квола. Вона ніколи не буде знати що це таке любов, бо її ніхто не любив. Нещасні можуть виростити тільки нещастя!

Анонимный комментирует...

у меня так было...я никогда не ощущала любви от родителей....мне,тогда еще маленькой девочке,никак не укладывалось в голову,ну почему же они меня так не любят...почему я им не нужна...мне не хотелось игрушек и сладостей,мне просто хотелось чтоб меня обняла мама и просто погладила по голове...приласкала..я часто убегала и бродила по улице до темна....
со временем я поняла почему мои родители так поступали...и я на них не злюсь...я даже им благодарна,ведь то детство которое они мне дали, в свою очередь дало мне почву для развития...ведь когда тебе очень больно,ты просто вынужден что-то делать..а то жалость к себе это отвратительная штука...
"Любовь могут дать только те кто ее имеют"....очень глубокий смысл...и заставляет сильно задуматься о том,могу ли я ее дать..
спасибо тебе огромное...ева.

Vitoss комментирует...

Ева, что касается недолюблености, то уже писал об этом в блоге. Мы все недолюблены. Злиться на родителей за это бессмысленно. Это ничего не изменит, только сделает тебя злее. Каждый поступает, как может, вот и они так поступили, как могли. Опыт – это то, что мы получили, вместо того, что хотели. В данном случае определенная недолюбленость в детстве заставила тебя двигаться вглубь себя теперь. Так что нет худа без добра.
И тебе спасибо!