пятница, 3 февраля 2012 г.

Люди очень любят страдать


Люди очень любят страдать, и если ты попытаешься им это показать и отучить их страдать, они в лучшем случае начнут тебя избегать, а в худшем начнут ненавидеть и считать идиотом. Человеку проще, и видимо приятней, страдать, чем увидеть причину страдания и ее удалить. Как показывает мой жизненный опыт, человек может отказаться буквально от всего в своей жизни: от любви, комфорта, секса, денег, славы, но от страдания он не хочет отказываться. Он даже не хочет увидеть, что получает неосознанное удовольствие от страдания.

Но здесь есть один секрет, который не знает никто. Дело в том, что человек по сути своей не может получать удовольствие от страдания, у него даже нет для этого органа в организме, нет зоны в мозге. Он создает ее искусственно, когда страдает. Удовольствие от страдания получает эго, потому что оно может кормиться только негативными чувствами и тело боли, которое активируется в человеке, если человек начинает страдать чрезмерно (про «тело боли» читай у Толле).

Собака не страдает от холода, она просто мерзнет. Она не жалеет себя и не ведет внутренний диалог в голове, ей просто холодно. Человек же, не только мерзнет, когда холодно, он еще и страдает от холода. Он все время сравнивает себя с людьми, которым не холодно, он жалеет себя – это и есть страдание. Уже писал о страдании. Но повсеместно натыкаюсь на людей стремящихся страдать, поэтому повторяюсь.
Люди почти всегда обманывают себя, вместо того чтобы увидеть в себе эту ужасную склонность.
Склонность людей к самообману меня тоже всегда удивляла. Есть вещи, которым никогда не перестаю удивляться в человеке: тупость, склонность к самообману и стремление к страданию.  
А ведь мы страдаем не от событий жизни, а от нашей или чужой умственной оценки этих событий. Причем одни и те же события могут вызвать в разных людей, противоположную реакцию.

Все удовольствия очень просты, это ум делает из них сложность, а люди эту глупость называют зрелостью. Им так хочется страдать, что они не позволяют себе получать удовольствие от жизни! А получая его, они чувствуют чувство вины и свою греховность. Человек даже не осознает, в какой темнице он живет. И не осознает насколько простой выход из ада. Чтобы не страдать, нужно просто увидеть как ты хочешь пострадать, и не делать этого. Изменив свое отношение к жизни, ты можешь стать счастлив прямо сейчас, даже если у тебя нет ни гроша за душой. Счастье – это твой осознанный выбор. Оно не зависит от внешнего. Счастье – это твое состояние душы, ума и тела. Если ты осознано не позволяешь себе страдать, то ты просто обречен быть счастливым! Других вариантов нет!
(Продолжение следует)

18 комментариев:

Santos комментирует...

Гарний пост, особливо сподобалась друга половина останнього абзацу.
Дякую.

Анонимный комментирует...

"старсий добрий" секс Допомагає тимчасово позбутися цієї проблеми

Vitoss комментирует...

Ні, не тимчасово, а дуже надовго, якщо секс дійсно добрий і є постійно. Людині потрібно, щоб її хтось любив, щоб вона була комусь потрібна. І коли є «старий добрий секс», то на все решта людина дивиться скрізь пальці. І якщо цей секс від старості приївся, то його треба обірвати на якийсь час, а потім поновити і знову все буде «добре».

Оля комментирует...

Якось на днях зустріла чоловіка у візочку, без ніг, а на вулиці мороз, я на своїх двох і те змерзла. Поспостегіла деякий час, я ніяк не могла зрозуміти, чому дивлячись на нього відчуваю провину за те що він такий, немовби я йому щось завинила, бо ноги то в мене цілі, а в нього ні. Що це? Бажання страждати через жаль до себе? Чому такі думки? Можливо це не по темі, але от дуже цікаво дізнатись твою думку.

Анонимный комментирует...

повність згідна з тобою....класний пост....я завжди думала що люди мазахісти))...вони отримують задоволення від страждань...дякую тобі..Єва.

Santos комментирует...

Помітив за собою, що дуже легко піддаюсь журбі, що поринаю з головою, я у проблеми будь які...
щось мене понесло...:-)

короче потрібно силою волі заставляти себе ставитись позитивно до будь яких подій.

Vitoss комментирует...

Оля, ти відчувала провину, це точно. Сам відчував аналогічні почуття і тому розбирався з цим. Ніяк не міг зрозуміти, чому відчуваю вину за те, що він каліка. Шукав причину відчуття провини, шукав і нарешті докопався, зрозумів чому відчуваю провину перед ним. Насправді це провина не перед ним, а перед собою. Зрозумів, що відчуваю себе винним коли дивлюсь на нього, бо не відчуваю себе тотально щасливим, а мав би. Коли ти здоровий як кінь, то всі проблеми – це тільки сміття в твоїй голові, всі вони вигадані. А от у нього невигадана проблема і він жиє, бо мусить жити. Коли ти бачиш каліку, ти або пугаєшся, бо боїшся щоб з тобою такого не сталось, або відчуваєш стид, за то що не є тотально щасливою людиною!
Якось ішов по парку і був дуже засмучений і побачив жінку на інвалідному візку і моментально відчув, наскільки ж я дурний, раз беру до голови всіляке лайно. В цю ж мить почав отримувати тотальне задоволення від того, що йду своїми ногами, відчув тіло, відчув щастя. Ти не повинна відчувати провину, за те що ти здорова, а він ні. Ти повинна усвідомити, що твоє нещастя видумане і ти страждаєш лиш тому, що немає реальних проблем. Показуючи тобі каліку життя завжди каже – будь щаслива уже, бо потім може не бути!

Vitoss комментирует...

Дякую і тобі Єва і всім моїм шанувальникам блогу!

Vitoss комментирует...

Так, Santos, потрібно силою волі не давати собі журитись. Так як ти не даєш собі пісятись в штани, так ти мусиш стримувати будь-який негатив, який приходить тобі в голову! Це називається дисципліна. Краще би люди пісялись в штани, але тримали свій розум в чистоті.
Це що ти постійно скочуєшся в журбу Шрі Арубіндо називав «человек печали». Це є описано в книзі його учня Сатпрема. А Еркхарт Толлє цього «человека печали» називає «тілом болі». У кожної людини цей феномен проявляється по своєму, але має завжди одну риси – він негативний по емоційній окрасці. Тому мусиш себе штучно заставляти, силою волі не дозволяти цьому стану входити в тебе. Він завжди входить в тебе ззовні, просто ти не настільки свідомий, щоб це побачити. Це свого роду паразит, але не фізичний, як грип чи СНІД, а психічний. І коли він поселяється в тобі, він викачує, смокче з тебе енергію, яка б могла піти на відчуття щастя!

Оля комментирует...

Дякую, за відповідь, стараюсь її усвідомити

Анонимный комментирует...

По аналогії з тим інвалідом в мороз спочатку відчувала самотність на свята, які несподівано довелося провести наодинці.
Свята штовхають багатьох одиноких людей замислитись, що потрібне якесь коло, не обов)язково родинне. Це егрегор сімейності, або якійсь маятник. Навіть якщо людина відчуває себе самодостатньою, маятник "повсеместного" свята робить свою справу. Є природжені пустельники відшельнікі(я ще не знаю куди себе віднести), а є і люди, яким дійсно потрібна сім)я.

Але напевно не треба починати її ліхорадочно шукати саме на різдво чі новий рік.
В будні це не буде на гарячу голову.

Vitoss комментирует...

Так, людина по природі тварина стадна і коли маятник свята робить свою справу дуже важко бути на одинці, бо його енергія зносить все на своєму шляху. Тільки коли ти знаходишся в спокої, в центрі, його лавина не може тобі нічого заподіяти. Коли ж таки лавина знесла тебе вниз в смуток, подумай скільки є сімей, де чоловік або жінка хотіли б це свято зустрічати не в сімї, а з іншими людьми, в іншому колі.
Звичайно, що краще знайти свій егрегор, людей схожих з тобою за інтересами, енергетикою, стилем життя, але вони тобі потрібні поки ти слабка, коли ти станеш сильною, вони стануть обузою. Хоча в любому випадку краще, коли вони є, бо і в колективі ти можеш бути сама, а коли самій важко буде, то зможеш вернути свідомість в колектив. Зараз, коли такі важкі економічні умови життя і люди стають меркантильні і все зводиться до грошей, люди забувають справжні цінності життя. Не дарма колись казали: «не имей 100 рублей, а имей 100 друзей». 100 може і забагато, але в тебе обов’язково повинні бути друзі, однодумці, які допоможуть, якщо зможуть, коли ти «впадеш». Хоча знаю по собі, є випадки, коли ти «падаєш» і ніхто крім тебе самого не в силах тобі зарадити і допомогти, навіть якщо вони фізично поряд. Воно просто не розуміють в чому проблема і яка тобі потрібна поміч. А ще гірше, коли їх его нарешті дочекалось тої миті, коли ти «впала». Тут головне відділяти людину від її его. Люди дивні створіння. Скільки живу, стільки їм дивуюсь.
І на гарячу голову нічого не треба робити, бо ніколи не буде нічого путнього з «гарячої» голови, вона буде лиш гарячку палити. Розум любить страждати, і любить ускладнювати прості речі. Старайся все спростити, і менше думати, тоді буде легше жити.

Анонимный комментирует...

Старайся все спростити. Як ви самі це розумієте?

Vitoss комментирует...

А розумію просто – не треба включати розум там, де він не потрібен. А там де потрібен, треба використовувати його по мірі необхідності. Людина занадто багато думає, зважує, судить, аналізує, прораховує.
Розум любить складності, тоді він може в них сховатись. Чим простіше ти відносишся до життя, тим легше жити.

Santos комментирует...

Зрозумів чому люди так люблять страждати. Це єдине заняття яке вони можуть посилювати і примножувати. Коли нічого не вийшло в житті, єдине, що ти можеш створити, це твій біль.

Vitoss комментирует...

А що є мірилом успішності життя?

Santos комментирует...

Навіть не знаю, напевно "ложним" мірилом може виступати те, що людина думає, що в нього все краще ніж в інших. А справжнє мірило успішності, я й не знаю що це......або придумати не можу))).

Vitoss комментирует...

Santos, у кого що виходить у цьому житті? Всі закінчать однаково – помруть. А якщо немає мірила успішності, то немає розчарування. Звичайно, можна порівнювати себе з іншими людьми, якщо дуже хочеться постраждати, але це навряд чи чимось зарадить. Якщо немає критерію успішності, значить, немає неуспішних. Тому розслабся і живи як хочеш або як можеш.
Щастя не залежить від так званої успішності. Воно не дивлячись ні на що має більше душевні, ніж матеріальні корні.