«Чи варто розповідати

про своїх попередніх партнерів?»

це повідомлення - це відповідь на запитання моєї шанувальниці,

яке вона задала в коментарі в  попердньому повідомленні.

Це саме складне питання. І варто і не варто. Розумію, ти в «щекотливом положении» якщо не скажеш, то вийде, що не довіряєш, а якщо скажеш, то можеш про це пожаліти.  Все залежить від дуже багатьох факторів і нюансів. Самі основні перечислю.

Перше, навіщо ти хочеш це розказати? Якщо цього хочеш не ти, а він, то яка причина, навіщо йому це? (Інтересно було б послухати його відповідь на це запитання)

Розказати комусь про своє минуле, про бувших хлопців чи коханців – це обоюдогострий меч. Він може як допомогти тобі позбутись свого минулого, так і принести багато болі в теперішні відносини. Все залежить від того з якою ціллю робляться такі признання.

Одне можна сказати з впевненістю: говорити такі речі можна тільки з людиною, якій ти сильно довіряєш, коли ти розумієш і відчуваєш, що людина до тебе не відноситься абияк.

Знайди причини по яких ти хочеш йому це розказати, або по яких він хоче це почути!

 Як правило, ти хочеш це розказати щоб скинути тягар почуття провини за своє минуле. Ти просто не розумієш, що ця провина навязана тобі ззовні соціумом.

А він хоче це почути для того, щоб заглушити свій комплекс неповноцінності або щоб відчути біль. Як не дивно, але дуже багато людей отримують неабияке задоволення від болю, тільки вони самі цього не усвідомлюють.

Для того щоб позбутись почуття провини, тобі насправді непотрібен інший, і щоб позбутись йому відчуття неповноцінності так само інший не дуже потрібен. Просто інший може прискорити процес. От і все. Це єдина причина розказати комусь своє минуле, але розказати його з душі, відкритися, а не як історію, яку ти з радістю розмалюєш йому за бутилочкою пива.

В любому випадку, що би ти не говорила з минулого, треба дати хлопцеві зрозуміти, що це вже минуле і тебе з ним нічого не зв’язує, і що він найкращий, найсексуальніший, і най…най…. най….! Інакше він приревнує тебе до минулого, порівнюючи із собою. Немає нічого шкідливішого для стосунків як порівняння. Якщо хоч хтось один це правило порушить, то нормальним відносинам уже настав кінець.

Якщо ти і порівнюєш, то краще порівнювати його в кращу сторону, тобто хвалити. Хоча я би не радив порівнювати взагалі, бо рано чи пізно порівняння переросте в негативне. Краще дякувати людині зате добре, що вона тобі робить. І дякувати треба не завжди словами. Порівняння іде від розуму, а не від душі. А розум кормиться негативними думками і біллю, тому порівняння завжди переросте в негативне, ти навіть не замітиш. Якщо не віриш, послухай своїх батьків при сварці.

Якщо ж хлопця в стосунках інтересує тільки біль, яку він може відчувати завдяки тобі, то варто розказати, кожен новий раз коли будуть рватись стосунки треба добавляти пікантні подробиці, і цей хлопець буде твій доти, доки ти зможеш породжувати в ньому біль, а потім щастя. Але це не любов, до любові такі стосунки не мають ніякого відношення, але багато людей нададуть перевагу саме їм, а не коханню. Люди дуже часто сприймають психічні відхилення різного роду за шалену любов, бо справжньої любові ніколи не мали. Якщо ти хоть раз би пережила справжню любов, нічого меншого ти би вже не хотіла, і тим більше не спутали би її з психічними збоченнями.

Дякую тобі за твої запитання і коментарі!