Біда індивіда в соціумі в тому, що він змушений під тиском соціуму подавляти свої інстинкти. Індивід подавляє свою істинну суть своєю свідомою частиною, а вона дуже слабка в порівнянні з інстинктами, в порівнянні з підсвідомою. Про несвідому, взагалі мовчу.
Говорячи простіше, людство – це тварини, які мають напилений зверху тоненький слой свідомості, який намагається контролювати дику тварину в середині. Коли тобі хочеться сексу, ти йдеш «на ліво», навіть якщо в тебе є сімя, але при цьому ти намагаєшся себе оправдати, особливо в власних очах. Коли тобі хочеться гарно жити, ти береш хабарі і також знаходиш оправдання своїй поведінці. Ось що маю на увазі.
Одна сторона щось робить, а інша не може їй протистояти, бо це протистояння неприродне, тому вона постійно оправдує таку поведінку. Свідомості це майже ніколи не вдається, тому вона пробує виправдати свою тваринячу поведінку гарними словами. Ось звідки дві, або більше особи всередині, ось звідки роздвоєння особистості.
Наша самооцінка залежить від думки про нас нашого оточення, тому ми намагаємося постійно виглядати кращими ніж є насправді.
Крім того, его постійно потребує досягнення якихось цілей, сидіти тихо – для нього смерть в прямому смислі цього слова. І знову ж, щоб досягнути бажаних цілей, ми пробуємо маніпулювати. Зверни увагу, якщо людина постійно говорить тобі компліменти, значить їй щось від тебе потрібно! Так поступаєш і ти, коли тобі щось потрібно. Так потиху, потиху, ти втягуєшся в ці ігри і вже не бачиш де біле, а де чорне. В серіалі «Lie to me» головний герой каже, що людина часто бреше іншим, але він нажаль не каже, що людина постійно бреше собі. Вона грається з собою в ігри. Якщо людина не може чогось зрозуміти, то вона просто каже собі: о, все ясно. Але це нічого не вирішує. Розуміння вимагає кропіткої роботи розуму, а не постійного мріяння, та мислемішання в голові всякої гидоти. З часом від такого процесу у людини майже атрофується здатність мислити і бачити тверезо ситуацію.
Якщо ти не бачиш виходу з ситуації, значить ти не бачиш самої ситуації, ти не бачиш чому ця ситуація з’явилась, назріла. Ти починаєш страждати, закочувати істерики, вимагати, оправдуватись, критикувати, ти робиш все, лиш не те що треба – не думаєш. Ти не сідаєш і не думаєш: чому так вийшло? Ти не питаєш себе як так сталось, Ти просто намагаєшся знайти виправдання собі або звинуватити іншу сторону.
Ти кажеш: Розкажи будь-ласка про самообман. Яким чином краще себе зрозуміти і казати собі правду? Як я можу тобі це пояснити? Це лиш гра слів. Це схоже на те, як людина тримаючись за слуп каже, скажи, як мені звільнитись від цього слупа? Але це ти тримаєшся за нього! І рішення дуже просте – відпусти слуп і він не буде тебе тримати. Те ж саме із самообманом. Перестань собі брехати! Намагайся побачити ситуацію такою, якою вона є. І роби це доти, поки ти не бачиш з неї виходу. Як би не хотів тобі допомогти, не можу цього зробити, ніхто не може допомогти. Це можеш зробити лиш ти.
Одне тобі підкажу, коли ти все життя брешеш собі, то дуже страшно побачити правду, бо тоді виявляється, що ти брехала собі все своє життя, ти жила неправильно. Ось чому старі люди нічому не учаться, нічого не розуміють і не впускають в себе нічого нового, бо прийдеться переробляти весь свій світогляд, всю придуману систему, нав’язане бачення світу. Саме по цій причині веду курси лиш молодим людям. Просто у них є маленький шанс щось зрозуміти. Вони ще не закостеніли. Після 25 років шанс щось зрозуміти зводиться майже до нуля. Розумію, що страшно побачити те, чого ти так сильно від себе ховала, розумію, що важко навчитись думати і аналізувати, якщо ти не маєш такої звички, бо в цьому раніше не було потреби. Але тепер ця потреба є і в тебе є шанс зробити щось свідомо, по новому, а не як завжди.
Ти можеш злитись на мене скільки хочеш, але це та робота, яку лиш Ти можеш зробити, більше ніхто. Бо це ти брешеш собі. І НЕ брехати собі можеш також лиш ти. Ти можеш піти на курси, до психоаналітика, до медіума, до ворожки – але це старий спосіб, це твоя спроба нічого не робити по новому, твоя спроба не думати і не бачити, твоя спроба вирішити ситуацію чужим розумом, а не своїм. Ти вже велика, навчись жити своїм розумом. Ти будеш робити помилки, але ти будеш вчитись. Перед тим як навчитись ходити, дитина часто падає, але це не заважає їй таки навчитись ходити самій.
Розумію що важко, але іншого правильного виходу дійсно немає. Зрозумій чому ти в такій ситуації, це дасть тобі сили і ти перестанеш стогнати і вампірити. Це твій урок, твоя еволюція душі. Саме банальне, що для інших твоя проблема – це просто забавки дитячі, тут немає нічого складного і смертельного. Суть в твоєму відношенні до ситуації. Ти боїшся прийняти її такою якою вона є з усіма витікаючими з неї наслідками. Удачі!
Сообщения
10 комментариев:
привіт!дякую тобі за твій блог!!!!
скажи будь-ласка,чт чув коли-небудь про "розстановки"...якщо так,то що ти про це все думаєш???
дякую!
Ні, про "розстановки" не чув.
Ну поверхнево ознайомився з «розстановками». Це одна з психотерапевтичних практик, таких є сотні, якщо не тисячі. Якісь більш ефективні, якісь менш ефективні. Всі техніки такого роду – це як пластир від куріння. В рекламі зазначено, що він значно зменшує шкоду куріння. І дивно, люди купують. Якщо ти відчуваєш, що тобі куріння шкодить, то переставай курити, а не купуй всяку гидоту, щоб далі продовжувати куріння, яке тебе вбиває! Так само і різного роду психопрактики, вони не вирішують проблему в корні, вони згладжують гострі кути, вони дозволяють тобі і далі жити так як ти жив. Вони значно полегшують життя, але лиш на короткий термін. Їх основна шкода якраз в тому, що вони допомагають. Коли тобі стає нестерпно жити з іграми твого розуму, то ти змушена щось міняти, ти змушена прозріти. Але як тільки ти з’їла таблетку, можна і далі нічого не робити. До речі алкоголь і будь-які інші наркотики мають точно таку ж дію, вони знімають гострі кути. Єдина відмінність психопрактик від наркотичних речовин в тому, що вони частково дозволяють систематизувати розум, тому і практика називається «розстановки». Тепер шум в голові стає упорядкованішим, є правила дорожнього руху, але нажаль, і далі не ти управляєш цим шумом. Він продовжує жити своїм життям в тобі, він не підвладний тобі. Просто тепер він створює трошки менше проблем. Якщо тобі нестерпно жити, то можеш відвідати «розстановки», але це просто привал, зупинка на твоїй дорозі життя, яку все одно треба пройти самій.
ЩО стало ПОШТОВХОМ до написання ЦІЄЇ роботи?
Цікаві висновки.
Особливо про намагання виглядати краще, ніж ми є насправді. Не думаю, що це ЗАВЖДИ так, адже в цьому світі можна знайти людей, для яких НЕ потрібно щось вигадувати. Чи не так?
Ми шукаємо СВОЄ оточення. І знайти його - то є величезна удача. НІ?
Поштовхом стало бажання допомогти. І цей пост нічим особливим від інших не відрізняється.
Про людей, яким не потрібно щось вигадувати, то НЕ так, - всі вигадують.
Знайти своє оточення, то удача, але треба знати хто ти, щоб знати хто твоє оточення. Знайти себе – то найбільша удача.
з приводу знаходження себе - можливо й так. Дивлячись кому що потрібно.
Думаю ЦЯ робота створила ЖИТТЄДАЙНУ ПРИЄМНІСТЬ тому, для кого була написана.
Продовжу думку про намагання виглядати кращими. Світ настільки різноманітний, що в ньому ЗАВЖДИ знайдеться те, що людина шукає для себе. Імовірно, знайде й себе, якщо не стане АЖ так шукати, а стане жити і насолоджуватись цим життям.
Нажаль, люди мало що розуміють, вони рідко намагаються навтіь щось зрозуміти, тому ця робота просто показала людині шлях, яким ця людина таки не пішла.
Ya, а що шукаєш ти, що тобі потрібно?
Розуміння вимагає кропіткої роботи розуму, а не постійного мріяння, та мислемішання в голові всякої гидоти. З часом від такого процесу у людини майже атрофується здатність мислити і бачити тверезо ситуацію.
Що значить кропітка робота розуму. Чі може розум розслаблятися?
Поясни, будь-ласка, бо я не розумію "Кропітка робота розуму". Може хоч пару слів докладніше. Невже мріяти шкідливо? Невже це притупляє розум.
Бачу у мене немає шансів. Мені більше 25-ти )))))))))))
Я хочу все одно щось змінити. Надія вмирає останньою
Сам по собі розум – це унікальний, прекрасний інструмент. Біда лиш в тім, що він функціонує неправильно, люди його неправильно використовують.
Кропітка робота розуму – це цілеспрямована свідома робота розуму. Наприклад, сімейні стосунки пішли не так, як ти хочеш. Тоді ти сідаєш і починаєш аналізувати чому. Шукаєш істину причину. Інколи можеш вертатись аж в дитинство, розмотуючи клубок проблем, що призвели до трагедії. Спостерігаєш тенденції розуму, свої звички, які стали причиною проблем. «Продивляєшся» як і чому з’явились ці звички. Можливо були фактори життя, які сприяли їх появі, як реакції на подразник, а можливо ти просто імітуєш свою маму чи тата в поведінці. Тобто ти ставиш конкретну ціль і заставляєш розум працювати. Це без привички надзвичайно обтяжливо для нього. Але регулярність такої роботи призведе до того, що ти навчишся думати, аналізувати, а не мріяти. Мріяння зле тим, що розум не має цілі і він просто забирає твою увагу від реального життя. Цілі можуть бути чисто земні, наприклад бізнес, чи планування поїздки. Але як тільки планування закінчено, розум треба відкласти в сторону.
Розум це інструмент. Вийшла з майстерні, залишила інструмент. Так і з розумом, вирішила проблему, забула про нього. Коли їж, розуму не треба. Треба відчувати смак. А насправді що відбувається? Ти їж, при цьому дивишся телевізор чи про щось ніби думаєш (читай мрієш), значить тебе немає в даному моменті. Уваги немає на процесі. Завжди переноси увагу на процес, який відбувається. Якщо йдеш, усвідомлюй і відчувай задоволення або незадоволення від того що йдеш. Якщо їж, смакуй їжу. Якщо займаєшся сексом, то відчувай його, а не думай. Мріяння – це безцільна робота розуму. І це зле тим, що ти ніколи не ТУТ, ти завжди десь ТАМ думками. Твої думки або в минулому, або в майбутньому, або тепер, але в іншому місці.
Розум не може розслабитись. Розум – це процес. А от ти, ти завжди розслаблена, просто через те, що ти ототожнюєш себе з своїм розумом, ти завжди напружена. Як тільки ти усвідомиш, що ти не розум, то будеш завжди спокійна. Ти і є блаженство. Ти чисте небо. А розум – це хмари, які постійно заважають тобі побачити, що ти небо, синє безкрайнє небо. Але не борись з розумом, бо він стане сильнішим. Нехай він буде, можеш просто за ним спостерігати. Якщо тобі важко за ним спостерігати, дай йому роботу нехай відслідковує кожен твій вдих і видох, але не контролює, а відслідковує. Це дуже допоможе відчувати радість життя. Бо коли він буде мати роботу, йому буде не до тебе і можливо ти його побачиш, побачиш його роботу.
Якщо ще щось не зрозуміло, питай, поясню. Приємно, що ти хочеш в собі розібратись.
Отправить комментарий