Ми всі фізично поряд , але емоційно ми дуже далеко. Ми тиснемо одне одному руки, посміхаємось в лице, але попри це ми холодні і далекі всередині. Люди мають секс і ніби якісь стосунки, але разом з тим, емоційно вони дуже віддалені одне від одного. Вони разом фізично, але це чужі люди.
Суспільство побудоване зараз так, щоб створювати стреси, які не дозволять вам зблизитись. І тоді діти, які неймовірно чутливі до емоційної близькості, страждають найбільше. Вони буквально потерпають. Чи кохана людина, чи ваша дитина, будь хто, має дуже велику залежність від любові. Тому намагайтесь торкатись людини з любов’ю, бути з нею емоційно близьким. Інтернет пестить рекламою на кшталт: скажи ці слова і вона зробить все що ти хочеш. Але кому це потрібно? Це збочення розуму.
Тобі потрібен хтось не для того, щоб ти його користав, щоб ти був головний, а він підлеглий. Тобі потрібен хтось, щоб твоєму блаженству було на кого виливатись! Щоб твоя любов мала на кого падати, щоб було її кому дарувати. Але в цьому світі все перевернуто з ніг на голову: люди не люблять любов, вони люблять біль! Ось у чому збочення. Вони не хочуть розуміння, вони хочуть щоб ти їм підкорявся; вони не хочуть любові, бо її не розуміють, не можуть відчути; вони не хочуть допомоги, а хочуть твоєї жалості і підтримки.
Так багато людей і так мало любові – ринкові відносини. Що тут скажеш?
Якщо хочеш утримати людину, яку любиш біля себе, то порада дуже проста – торкайся її постійно, гладь її з любов’ю і насолодою. Коли є такий контакт, людина не буде шукати чогось іншого. Це саме стосується і дітей. Їх треба постійно гладити, цілувати і пестити, тоді вони будуть щасливі і здорові. Любов – це також їда. Коли мати любить свою дитину, вона кормить її не тільки грудним молоком, вона кормить її своєю любов’ю в прямому, а не переносному значенні. Недолюблена дитина страждає все життя. Навіть якщо вона усвідомить з часом причину свого страждання, ця потреба все одно залишиться. Це як шрам на все життя.
Ми всі хочемо, щоб нас любили саме по тій простій причині, що нас недолюбили в дитинстві. Батьки ніби і були постійно поряд фізично, але через їх проблеми і стреси, їх не було з нами емоційно. Ми не відчували їх, нас не гладили по голові, коли ми плакали; нас не заспокоювали, коли ми хвилювались. Ми виросли в середовищі страху і конкуренції, замість того, щоб рости в любові. Ось чому цей світ стогне від болю. Маса екстрасенсів, психоаналітиків, фармацевтичних компаній роблять собі статки на людському горі. На щасті грошей не зробиш, потрібні тільки сльози. Не дарма наші предки золото називали «ЗЛО-то». Ось чому суспільство не любить щасливих людей. Тому якщо ви хочете бути щасливі, то не надійтесь на когось або на щось ззовні, в цьому ніхто крім вас самих не зацікавлений. Тепер це ваших рук справа.
Сообщения
10 комментариев:
" Вот почему люди так слабы, вот почему люди так скучны."- и почему Вы так считаете? Люди всегда ИНТЕРЕСНЫ. Просто очень часто они предсказуемы. Но это тоже нормально.
"наполненным и самодостаточным, вам будет не скучно и одному. А раз вам будет комфортно одному, вы не будете зависеть от мнения других, от общества, вы не будете ловиться на тупую рекламу, вы не будете зависеть от «любви»." - думаю бывает и обратный вариант. Можно не зависеть от мнения окружающих, не ловиться на рекламу..., но ЗАВИСЕТЬ от любви, от необходимости отдать её. От необходимости приносить кому-то радость и приятность...
Что касается «вот почему люди так слабы, скучны….» Из-за своих зависимостей люди действительно слабы и скучны, по этой же причине они предсказуемы. Может это и норма, но ничего хорошего в этой норме нет. Людей такими намеренно делает система, ей нужны бараны, если люди будут львами, тиграми, ланями, антилопами, динозаврами ей будет невозможно управлять этим разношерстным стадом. А вот бараны – самый раз. Присмотрись, людям очень скучно, они на самом деле едва волокут свою жизнь, перебиваясь от праздника к празднику (говорю про большинство). Когда описываю подобные вещи, вынужден иногда сгустить краски, чтобы легче было увидеть то, о чем говорю. Я показываю пальцем на Луну, а ты смотришь на палец. Но в любом случае спасибо за комментарий, мне он очень понравился, особенно вторая часть. Только не писал в этом посте ни о слабости людской ни о скучности. Как раз о любви и отдавании писал.
Мне комфортно одному и почти никогда не бывает скучно одному, и поэтому почти не завишу от мнения других, общества, и у меня нет телевизора много лет и я не ловлюсь на рекламу. И обратный эффект тоже бывает. Он, кстати говоря, правильный. Я как и любой другой ЗАВИШУ от любви. То есть когда она есть, мне хочется ее отдать. Вы всегда будете хотеть поделиться любовью, это ее свойство основное, это верный признак, что любовь настоящая. Человек не может не зависеть ни от чего, это в принципе невозможно. Мы все зависим друг от друга – мы единый организм, как молекулы воды в банке. Каждая молекула отдельна, но она часть единого организма и она по умолчанию зависима. Мы зависим друг от друга, зависим от Солнца, от Земли, от очень многих факторов. Суть не в том, чтобы не зависеть ни от чего, а в том, чтобы осознавать зависимость, которая мешает тебе быть счастливым и наполненным. Я говорю о зависимости потому, что человек ищет свободы ОТ, а надо искать свободу ДЛЯ. Свобода ради самой свободы ничего не стоит. Что ты будешь с ней делать? Один в пустыне без любви, без людей, без жизни… зачем тогда она. Большой минус интернет общения в том, что оно мертвое, и ментальные искажения сильно мешают нам понять друг друга правильно.
Спасибо. Интернет - общение действительно несколько искажает понятия. Но при отсутствии иного - и это неплохо.
Писалось для ЭТОЙ работы "Твой бедный внутренний мир". У меня отображено несколько не там.
Вам повезло с комфотром одному. Зависимость, которая мешает? Мне? Пока такого не встречалось. Главное, чтобы не мешало другим. Вот тут остановиться следует вовремя.
А за всё остальное - спасибо. Принимаю.
Да и в принципе многое, Вами сказанное, принимается. А многое просто можно не допустить в развитии. Но это уже другая тема.
"Мне комфортно одному ..." - Ваш комфорт из области "чем я могу быть интересен сам себе" к огромному моему сожалению для меня не работает. Вероятно в силу субъективных причин.
У тебя специфическая энергетика, но пока мне не ясно в чем именно ее специфика.
И какие это субъективные причины, если не секрет?
когда узнаю - скажу (это про энергетику).
Субъективные причины, вероятнее всего в отношении к жизни, которая ДОЛЖНА быть ИНТЕРЕСНОЙ.
Интерес человека к самому себе знаю, и человек интересный и умный.
Что значит "специфическая энергетика"? Неужели у каждого она не специфическая?
"Ми всі фізично поряд , але емоційно ми дуже далеко. Ми тиснемо одне одному руки, посміхаємось в лице, але попри це ми холодні і далекі всередині. Люди мають секс і ніби якісь стосунки, але разом з тим, емоційно вони дуже віддалені одне від одного. Вони разом фізично, але це чужі люди"
Питання.
Чи бувають, на Вашу думку, ситуації, коли люди фізично ДОСИТЬ далеко, але емоційно поряд?
"Якщо хочеш утримати людину, яку любиш біля себе, то порада дуже проста – торкайся її постійно, гладь її з любов’ю і насолодою. Коли є такий контакт, людина не буде шукати чогось іншого. Це саме стосується і дітей. Їх треба постійно гладити, цілувати і пестити, тоді вони будуть щасливі і здорові. Любов – це також їда. Коли мати любить свою дитину, вона кормить її не тільки грудним молоком, вона кормить її своєю любов’ю в прямому, а не переносному значенні. Недолюблена дитина страждає все життя" - варто розпочати з дітей.Якщо дитину з народження пестити, торкатись, то вона росте щасливою, здатною ЛЮБИТИ оточення, друзів... Це потім, в більш дорослому віці дитина починає розбирати хто чого вартий, кому варто віддати свою любов (не кохання), а кому й не обов*язково.
Якщо люди емоційно поряд, відстань немає ніякого значення.
хотелось бы почитать дальнейшие размышления.
особенно по поводу окончания игр и грусти
Отправить комментарий