Насправді світ не один для всіх, він ще й для кожного різний. Тому і люди різні. В одній і тій же ситуації дві різні людини почувають себе по різному. Хтось нарікає на долю, а хтось тішиться, що не гірше, що живий-здоровий. Ця подяка робить щасливою саме тебе, вона частина твого світу, вона частина тебе. Світ – це дзеркало! Як ти дивишся в нього, так і він вторить тобі (часто це сам забуваю).
Сьогодні коли робив дуже важку фізичну роботу, щоб заробити на хліб, замітив як мій розум почав стогнати і нарікати, він почав себе жаліти і скніти. Тоді спитав його чи він хоче на попередню роботу? Він відразу заткнувся по двох причинах. По-перше, попередня робота була розумова і значно легша і прибутковіша, але на ній викачували з мене всю душу, по-друге, він побачив, що я його бачу. Коли злодій бачить, що хазяїн за ним спостерігає, він не веде себе вже як ґазда, він ховається. Так вийшло і нині, розум сховався.
Так що ТВОЇ ВІДЧУТТЯ РОБЛЯТЬ ТЕБЕ! Якщо ти відчуваєш подяку, то і світ дякує тобі; якщо відчуваєш щастя, то світ все робить для тебе, щоб ти була щасливою; якщо відчуваєш злобу, ненависть, то світ обов’язково знайде для тебе потрібних людей чи події, щоб ти і далі могла відчувати те що хочеш, те що ти вибираєш. Насправді є певні обставини життя, вони об’єктивні, але вже реакція на них – суб’єктивна. Тобто доля як така, є, але і вибір також є. Твоя доля – це твоя шкільна програма, а от вже як ти її пройдеш, залежить від тебе.
Якщо дякувати життю за все що приходить, то рано чи пізно виходить так, що все було тобі на користь. Є дуже доречне відео про це засновника компанії Apple Стіва Джобса на Ютубі. Мені воно дуже подобається, надіюсь сподобається і вам:
Сообщения
6 комментариев:
ДЯКУЮ!!!!!!!!!!!!!!!
зовнішнє оточення людини є відображенням її внутрішнього світу..та можем ми себе міряти в цих категоріях???тобто чи можем ми сказати я хороша бо у мене друзі хороші...або я погана людина бо навколо мене лише злі і недобрі люди...??
чи це просто ігри розуму...маю наувазі віднесення себе до хороших чи поганих???а насправді ми інші...і треба пройти довгий шлях щоб дізнатись хто ми є насправді???
Знову вийшов новий пост :)
Вперше почуття ЛЮБОВІ відчула в 12річному віці. ТО не була любов до хлопчика, або закоханість. ТО була ЛЮБОВ до людей.Певно - не до всіх, але до певної їх частини. ПІзніше - життя, радості, проблеми... Але - якщо ти відчуваєш ЛЮБОВ, то отримуєш її у відповідь.Якщо ти відчуваєш ЩАСТЯ, то прагнеш бачити його поруч, особливо поруч близьких людей. А от щасливі ПАРИ - то є найкращим оточенням. Але якщо такого немає, то прагнеш СПІЛКУВАННЯ, і в цьому спілкуванні додати хоча б РАДОСТІ людині. Так що ТИ правий. ЩАСТЯ тобі.
шкода, не можу подивитись відео. Нет по краплях використовую, бо ж...
Дякую!
Отправить комментарий