В свое время изучил все известные и малоизвестные стоящие работы по ораторскому искусству. Это мне кончено помогло. Но и от природы у меня был хорошо подвешен язык.
Понимал, что женщины любят ушами и учился ублажать их уши. Вычурность речи, романтичность, когда надо, философская приправа или воодушевленность моих слов имела просто гипнотическую силу над людьми. Если хотел, то мог расположить к себе любого или больно уколоть, если требовалось.
Со временем заметил, что вычурные речи с завитушками очень нравится людям, даже если это полный бред. Иногда этот бред можно превознести как высшую философию, главное получше заправить это словами, главное подать это правильно. Понимание этого заставило меня поменять свое отношение к словам. Стал говорить проще и ценить не вычурность и мудреность речей и даже не ум, а доброту и присущую ей простоту и красоту. Поэтому старался, как можно более упростить свою речь, дабы за красивыми словами не потерять истину. Но каково, же было мое разочарование, когда увидел, что сама суть никому не интересна, никому не понятна и не нужна. Но даже это меня не остановило. Пытаясь в речи уменьшать количество пафоса, окончательно отдалил от себя аудиторию. Но цели у меня стояли другие, поэтому не отступал.
Перелистывая чужие блоги (крайне редко это делаю), заметил, что люди, у которых пафосно написаны посты, имеют крайне высокую посещаемость, даже если смысла и пользы от записей нет никаких. Меня это ужаснуло немного. Это похоже на то, что вы покупаете конфету только из-за упаковки, даже если внутри ничего нет. Но это также натолкнуло меня на мысль, что мы судим по дорогой упаковке о вкусовых качествах конфеты. Из-за того что в свое время выбросил вычурность и пафос из своих речей, я стал не интересен людям. И что самое главное, меня это порадовало. Так избавил себя от людей, которые чего-то ищут, но на самом деле просто занимают свой ум.
Я несколько раз думал поднять рейтинг сайта написанием статей «под людей», но так и не решился. Понимаю, люди читают то, что им близко, понятно и особенно то, что завлекает их ум. Вот почему игрушки для детей делают ярких и вызывающих цветов – так они лучше продаются. Но мне приходиться намерено убирать тона, чтобы вы видели только суть и я сильно расстраиваюсь, когда мои посты носят пафосный характер.
Самое больное, что даже самые близкие люди, которым пытаюсь помочь, хотят вычурности и ловятся лишь на нее, теряя меж тем понимание сути сказанного. Они хотят романтичности вместо реальности. Но реальность часто очень прозаична и проста и мне не хочется ее приукрашать в угоду кому либо, особенно в блоге. Он совсем не носит коммерческого характера, что значительно упрощает подачу информации.
P.S. С радостью прочитаю в комментариях ваши мысли по этому поводу.
15 комментариев:
Добре, що ти знайшов такий фільтр для відсіву
і що я роблю в твоєму блозі. Давно би мала відсіятись.
мені здається,що людині,яка шукає істину,не потрібні красиві слова та пафос...їй потрібна сама істина..а вона,як мені здається проста..і завжди лежить на поверхні..просто ми шукаємо її не там..перечитуємо массу літератури,відвідуємо дорогі тренінги...при цьому платимо не малі гроші,щоб знайти відповіді на питання...а всі відповіді знаходяться в нас самих...
тому,думаю що пафос і вичурність тобі ні до чого...хто хоче тебе почути той почує:-))
Це суперечливе твердження, що пафос і вичурність ні до чого...хто хоче тебе почути той почує. Справа в тім, що інколи людина не розуміє чого шукає, аж поки не знайде. І якщо немає пафосності, яка б її привабила, вона просто пройде поруч. Так що останнім часом думаю що має бути 50/50, інакше залишусь не почутим.
А що на рахунок тренінгів, мізкового штурму, психоаналітиків та різного роду схожої лабуди – то це дуже хороший прибуток при будь-якій відсутності відповідальності зі сторони тренера чи лікаря в разі відсутності результатів.
А що ти робиш в моєму блозі? Це питання задай собі.
Дуже добре розумію чому люди ходять на курси чи читають різного роду блоги. Вони не шукають причини своїх проблем і шляхи вирішення, вони шукають людей з схожими відчуттями. Потім вони групуються чи то в блогах чи на курсах, так їм стає спокійніше, вони відчувють, що вони не одні такі, і їм на трошки стає легше. В групі завжди спокійніше. Але це не вирішення проблеми, це засипання. Вже писав про це в попередніх постах.
Засипання в групі
Так, група чи стадо створює ілюзію безпеки і ти засипаєш. Ти думаєш: якщо навколо так багато таких як я і з такими ж проблемами, значить все нормально, значить я здорова. Але на справді це не так. Якщо всі навколо хворі грипом, це не означає, що вони здорові. Ось чому у кого є маломальський рівень свідомості полишали суспільство на якийсь час, вони намагались позбутись його невидимого і надзвичайно сильного впливу. І тільки пізнавши себе, могли вернутись до людей без шкоди для себе. Звичайно, цього можна досягнути і не покидаючи людей, але це важче в якійсь мірі. Бо треба жити в стаді, але не бути його частиною.
Оратор - ведучий - той, що веде за собою. Інколи виконую роль розважально-пізнавальної ведучої))самій смішно як я себе назвала)). Аудиторія п"ятдесят -сто чоловік. У всіх різний рівень свідомості, ерудиції, може бути різне віросповідання. Комусь головне доброта і щирість, комусь подобається пафос. Всіх треба "накормити" . Приходиться "лавировать")))
Читаючи свої відповіді на ваші коментарі помічаю, що вони звучать агресивно якось, хоча не хотів нікого образити. Просто хотілось чіткіше обмалювати картину, вживаючи менше слів. А вони вийшли гострі і якісь агресивні. Можливо звідси виникає у тебе думка про гординю. Зроблю висновки.
Правда інколи буваю намірено агресивний, бо втомився лавировать і немаю цілі когось "накормити".
Щоб мене образити требе прикласти не абиякі зусилля)).
Маленька порада - не вживайте слова "на рахунок" - це фінансова термінологія. краще - з приводу, що стосується, якщо говорити про...
І вибачте за пораду.
Будьте здорові.
Це просто дається в знаки моя економічна освіта :))) Для мене самі слова грають малу роль, їх основна ціль показати те, що хочу сказати. Але за пораду дякую.
Гарно сказано.
Дякую, бачу ти вирішила прокоментувати добру половину моїх постів. Це радує. Радує тим, що ти їх читаєш.
(в смысле пишешь,но это тоже речь,хоть и письменная), что имеешь немало лет. И в то же время удивляешься самой обычной человеческой способности,выраженной тобою в словах "люди, у которых пафосно написаны посты, имеют крайне высокую посещаемость, даже если смысла и пользы от записей нет никаких. Меня это ужаснуло немного. Это похоже на то, что вы покупаете конфету только из-за упаковки, даже если внутри ничего нет. Но это также натолкнуло меня на мысль, что мы судим по дорогой упаковке о вкусовых качествах конфеты." Но ведь написанное тобой много веков укладывалось в слова Коровьева,сказанные Абдуловым при входе в ресторан. МНого веков люди передают смысл этих слов, принимают именно так. ЧЕМУ ты удивляешься? Или ты многословием пытаешься вложить читателям ту же мысль? Но ведь и со взрослыми следует общаться так же,как и с детьми,когда есть стремление что-то крепко вложить - маленькими шажками,давая ВРЕМЯ НА УСВОЕНИЕ именно твоей мысли,и проверяя качество усвоения. Проверяя-проверяя -проверяя не идти дальше,пока не усвоится. Хотя, моя мысль о твоих намерениях,вероятно, ошибочна.( Слушай,как замечательно работает ИИ... Текст написан ещё когдааааа, а сегодня я имею его читать. НО надолго ли он останется здесь? Не наступит ли время,когда ЭТИ тексты обычной аппаратурой будет недостать. Ну как сегодня диски с фильмами - не везде есть вариант просмотра...)
Отправить комментарий