пятница, 18 ноября 2011 г.

Любовь – это высший предел


Любовь – это самый большой трансформатор. Она стирает установки, попирает правила, она убирает недостатки, она лечит тело. Она не знает расстояний, национальности, не знает неравенства. Любовь, самая простая любовь, божественна. Нет высокой любви и низкой, нет телесной и духовной. Любовь всегда одна и та же. Любовь всегда вызывает зависть и боль у людей, которые не имели любви. Ибо любовь самодостаточна, ей не нужно общество с его лицемерием, правилами и регалиями. Если ты любишь, то хочешь быть подальше от общества.
Любовь – это зеркало. Ты можешь посмотреть на себя глазами другого и чтобы ты там не увидел, ты не будешь обижаться, ты будешь знать, это ты сам, а другой лишь зеркало.
Если любви не было в твоей жизни, не было страсти, если твоя кровь не кипела, а сердце не пело, а тело не становилось невесомым от любви, то ни о какой внутренней работе, ни о каком сознании речь не может идти.
Все начинается с любви и поднимается выше. Любовь не знает преград, не знает политики, денег, расчетливости. Любовь это то, что лечит тебя от эго. Пусть ненадолго, но ты чувствуешь полет, жизнь без эго, жизнь без страданий, жизнь такую, какая она есть, какой должна быть. Нет ничего выше любви. Никакие писания, пророки и все остальное. Ничто не выше любви, даже сознание не выше. Любовь – это наивысший предел, это начало и конец. И не имеет значение кто ты, сколько ты зарабатываешь, как ты крут, даже ты не имеешь значения, только другой. Он центр, ты периферия. Но потом происходит чудо, ты становишься центром.

8 комментариев:

Анонимный комментирует...

З задоволенням почитаю, новий пост для мене - як подарунок =-))))))))

Анонимный комментирует...

Это КРАСИВО! Это правда! ЭТО читается С НАСЛАЖДЕНИЕМ!!! :-)!!!

КОХАННЯ !

Оля комментирует...

Тільки одне хочеться додати, якщо є любов, то зникаєш ти сам. Всі твої дії, вчинки оповиті стоном насолоди, неважливо що, де, куди, - все приносить тобі щастя, бо любов дає крила, що допомагають літати в житті, і сприймати всі труднощі життя з усмішкою на вустах та спокоєм у серці.
Дякую за пост!!!

Vitoss комментирует...

Олечко, прочитав твій коментар майже відразу, як написала, але до цих пір вагався чи відписувати тобі. Ти права, коли є любов ти все робиш з усмішкою у серці, ти окрилена. Але є одне «но». Не хотів тобі це казати, але мушу. Справа в тім, що навіть справжня любов проходить інколи, і тоді існування втрачає зміст. Це дуже важко пережити. Інколи любов не проходить, а фізично забирають кохану людину. І тільки тоді, ти починаєш усвідомлювати, що все, абсолютно все, минає в цьому світі. Тут немає нічого вічного, нічого сталого. І тільки після такого краху ти починаєш шукати щось не за межами себе, а в собі. Ти починаєш шукати себе. Ти розумієш, що нічого в Світі від тебе не залежить, все приходить і йде без твоєї волі і ти не в силах нічого змінити. Лиш тоді, коли є крах справжнього кохання, ти починаєш повертатись до себе. Ти шукаєш що є ти сам, що є твоя суть, бо всі уявлення і надії померли. Ти хочеш знайти щось істинно вічне і незмінне в цьому світі, щоб бути щасливою, тому йдеш в глибину себе. Ти вперше під тиском надлюдського болю йдеш в центр себе, щоб збутись його. Тільки тепер ти починаєш шукати щастя не зовні, а в середині, бо ти вже знаєш, що те, що приходить ззовні, піде і ти не маєш над ним ніякої влади. Ти вже не хочеш залежати від зовнішнього. Ось чому написав в кінці посту: «Но потом происходит чудо, ты становишься центром». Коли останній бастіон – твоя справжня любов - розбитий, у тебе немає вибору, ти мусиш або іти в глибину себе, або забутись.
Але правильно ці слова може зрозуміти лиш та людина, яка мала такі почуття і переживання, інакше це будуть просто чергові іллюзії.

Оля комментирует...

:-) Так, все проходяще. Це я вже давно усвідомила, і тепер стало більш зрозумілим останнє речення посту. Розумію, що коли зникає любов (не важливо із якої причини) людина закривається від всіх і всього, і єдиним виходом для неї стає занурення вглиб себе, саме там вона надіється ще знайти щось прекрасне, щось, що подарує її ще декілька хвилин щастя. Саме в процесі цього, мабуть, і починається робота по вивченню себе.
Сумно все це, але зрештою, втрата дає початок чомусь новому. Не знаю чи до кінця я все зрозуміла, але ти мене зовсім не розчарував своєю відповіддю, просто вона стала нагадуванням, дякую.

Vitoss комментирует...

Думаю ти все правильно зрозуміла, раз не розчарував тебе своєю відповіддю.

Лариса комментирует...

Мощно сказано!!! Сильно чувствуется!!!
Прекрасно звучит!! Затрагивает струны Души....

Vitoss комментирует...

Лариса, рад, что тебе понравилось.