вторник, 23 июня 2009 г.

Человек, который любит

Поэты – это люди,
которых любовь обошла стороной,
едва коснувшись вуалью.

Человека, который любит легко различить в толпе. Он счастлив, не агрессивен, ему нет дела ни до чего на свете, ведь он влюблен. Такие люди не представляют никакой угрозы для общества на первый взгляд, но общество так не думает. Для общества, для политиков, для священников влюбленный человек, любящий человек представляет огромную опасность, так как им невозможно манипулировать, его невозможно заставить убивать, доносить, оговаривать кого-либо. Влюбленные не станут сотрудничать с обществом, они ограждают себя от общества, от церквей, политиков, даже от родителей.

Присмотритесь, действительно любящие друг друга существа не интересуются никем и ничем кроме самих себя. Зачем? Любовь самодостаточна, когда она наполняет вас, все остальное почти не имеет значение и вам не хочется, чтобы кто-то влезал между вами даже с добрыми намереньями. За этим признаком можно легко отличить любовь от всех остальных чувств, которые не являются ею. Если вы действительно любите друг друга, вы не будете афишировать свои отношения, о них почти никто не будет знать. Вы не станете обговаривать с друзьями интимные моменты в ваших отношениях, это будет казаться вам извращением. Если подружки или друзья рассказывают о своих отношениях, то это может быть все что угодно, но только не любовь. Это может быть страсть, может быть секс, возможно, это просто увлечение, игра, но не любовь.

Запомните, люди, которые влюблены, замкнуты для общества, они не станут обсуждать никаких подробностей с близкими людьми, не говоря уже о посторонних. Они могут кое-что спросить только в случае каких-либо трудностей или проблем в отношениях, но пересказывать вам как они провели вчера вечер, или какой был секс, только потому, что вам интересно – это для них святотатство.

Существует мнение, что в любви более счастлив тот, кто не любит, нежели тот, кто любит. Это мнение ошибочно. Это сказал человек, который не любил, а наблюдал любовь со стороны. Любовь очень способствует росту сознания у человека, независимо от того, разделенная это любовь, или нет. Любовь очень обогащает вас жизненным опытом, она заставляет вас увидеть себя изнутри и со стороны, и увидеть другого человека. Любовь способствует вашему наблюдению себя и других. Когда вы любите, вы всегда доверяете, а раз доверяете, значит можете посмотреть на себя глазами другого человека.
У нас есть ложное представление о любви. Вы считаете, что любовь, это когда ты живешь другим и для другого. Но это не совсем так. Любовь как дыхание. Вам нужны перерывы. Если вы все время будете вместе, и у вас не будет личного пространства, вы начнете задыхаться от такой любви, и она уйдет, а скорей всего, превратится в привязанность без любви.

Нужно понимать, что в все в этом мире живет на контрасте, все имеет две стороны: день – ночь, лето – зима, тепло – холод, жизнь и смерть. Должен быть вдох, но должен быть и выдох. Вы можете быть в месте, это будет вдох. Но вы должны иметь и свою территорию, должны быть иногда в одиночестве, это будет выдох. Если в любви не будет дыхания, она рано или поздно задохнется, независимо от того насколько большим был вдох.

Чтобы это было легче понять как живет любовь, представьте себе любовь как балкон, а вы двое – две колоны этого балкона. Если вы разойдетесь слишком далеко друг от друга, то балкон рухнет, но если вы сблизитесь вплотную, он тоже рухнет, потому что утратит равновесие.

10 комментариев:

Анонимный комментирует...

Дуже зрозумілі і вдалі паралелі з диханням!

Vitoss комментирует...

Якби дивно це не здавалось, але любов дихає і не тільки емоціями, але і киснем, звичайним киснем. Якщо кисню бракує, то не буде рости свідомість. Свідомість потребує для росту дуже велику кількість кисню і якщо цієї кількості немає, вона не буде рости, що би ви не робили. А любов пропорційна свідомості, якщо свідомості мало, то про любов мова не може йти, хіба про секс, чи в кращому разі, про пристрасть. Любов і свідомість - це два крила людини. Якщо немає любові, то не може бути свідомості і навпаки, якщо немає свідомості, то не може бути любові. Насправді в коханні, вдох - це коли ти один, а видох - коли ви двоє. Коли ти один - ти накопичуєш досвід, емоції, свідомість. А коли вас двоє, ти видихаєш, ти ділишся. Але щоб ділитись, ти мусиш мати свою територію і свободу, щоб вдихати.
Дякую, за коментар.

Олена комментирует...

Доброго дня. читаю, читаю, чатаю...хочу прокоментувати...ні не треба...ще почитаю)))я у вас вже закохалася))і запах мені ваш подобається)) це жарти)), а ще кажуть, що в жарті лише частина жарту, а решта правда))).
якщо ви не тільки гарно пишете, а все це вдало практично втілюєте в життя, то ви досить досконалий. ви себе таким вважаєте? ви задоволені собою? у вас є страхи? які? Будьте здорові))

Vitoss комментирует...

Доброго дня, Оленко. Наша переписка починає носити інтимний характер . Мені приємно, що вам подобається мій блог, що вам подобається мій запах і ви майже закохані в мене, але мушу вас розчарувати. Насправді ви любите не мене, а своє уявлення про мене, свій ідеал. Коли ви читаєте блог, ваш розум моделює ідеального чоловіка, якого б ви хотіли. Але це зовсім не значить, що я ідеальний. І чим глибша ідеалізація вашого розуму, тим більше буде розчарування з реальною людиною при зустрічі.
Саме ваше запитання на рахунок моєї досконалості говорить про те, що я правий. Я далеко не досконалий, і не намагаюсь бути таким. В цьому світі немає досконалості – все росте, все розвивається. Озирніться навколо, що ви бачите досконалим в цьому світі? Коли ви шукаєте досконалості, то робите це з голови, з розуму. Розум має певний ідеал, і звіряє підходить річ з реальності під придуманий шаблон чи ні. Це дуже шкідливо для кохання, шукати досконалість. Досконалість – це мертва річ. Вже нічого не можна додати і нічого не можна відняти, бо мертве. Краще шукайте свою рівню по свідомості.
Тепер на рахунок втілення в життя… Все що я описую, це мій власний досвід. В даному випадку блог – це опис моїх спостережень, висновків і роздумів. Свого часу довго вів курси такого ж спрямування як блог, але це обтяжливо постійно повторяти одне і те ж. Крім того мало хто розуміє про що йде мова, тому і вирішив написати блог. Хто шукає, той знайде. Свою першу книгу варту уваги шукав більше року. Це при тому, що не було інтернету. Якщо ви шукаєте відповідь, то обов’язково знайдете її рано чи пізно.

Vitoss комментирует...

І останнє на рахунок задоволеності собою і страхів. Я не мислю в таких категоріях. Розумію, вам дуже важко зрозуміти про що я, але постарайтесь… Це те саме що досконалість. Якщо я маю ідеал себе і порівнюючи себе з ним є співпадіння, то я мав би бути задоволений. Але в мене немає ідеалу, немає шаблону, немає порівняння, тому немає задоволеності, чи незадоволеності. У мене є речі, які я усвідомив в собі і які не усвідомив, або просто які хочу наробити або позбутись. Це важко пояснити на папері. Можливо, ще колись наважусь вести курси, то поясню вам вживу, Оленко. (Де ви живете? Хоч область скажіть)
Що стосується страхів, то вони в мене є як і в інших людей, лиш в меншій мірі і не в такій великій кількості. Коли я в хорошому стані, то їх немає, коли в поганому, то вони приходять, але вони вже не такі, як були колись, вони значно слабші. Свідомість, це як факел. Коли вона є, то ви йдете по темряві і вона освітлює вам дорогу, коли факел стає слабшим, тіні навколо стають більшими і страшнішими, коли яскравішим, то тіні зникають. Частково описував це, коли писав про 3 рівні кохання.

Олена комментирует...

http://www.facebook.com/?ref=home#!/event.php?eid=152577994809750
«Equilibrium». композитор - Олександр Шимко для автентичних голосів і камерного оркестру
(автор відео – Олександр Шимко.

Словами мистецтва про "рівновагу"і часково про те, що ми з вами "обговорювали".
Якщо маєте час і бажання приходьте на концерт 13 травня. Концертний зал Національної спілки композиторів України
вул.Пушкінська, 32 19:00 - 21:00

Олександр Шимко про "Equilibrium": цикл складається з шести частин, які ідуть без перерви. В кожній частині використаний мелос української народної пісні. Ідею цього твору можна висловити в наступних словах: «…Як тільки людина переживає вищу напругу боротьби між почуттям і розумом, в ній зароджується спрага до досконалої рівноваги… Досконала рівновага криється у вас самих, і тому вона в собі вміщує все. У цій рівновазі немає ні «тебе», ні «мене» (Джидду Крішнамурті, Бесіди 1930 року)

Виконавці:
Національний ансамбль солістів «Київська Камерата»
Головний диригент та художній керівник – Валерій Матюхін

Фольклорний гурт «Кросна»

Vitoss комментирует...

Дякую за запрошення Оленко, але не маю ні часу, ні можливості відвідати Київ 13 травня. Просив би вас та всіх решта відвідувачів блогу не залишати в коментарях зсилок на сторінки чи будь-яку рекламу, особливо, якщо тема немає прямого відношення до теми блогу.
P.S. 13 травня потру цей коментар.

Олена комментирует...

Прошу вибачити за коментар з силкою. я не знаю правил поведінки в блозі).то не є реклама. я людина мистецтва. хоча всі люди і митці і витвір мистецтва одночасно)). хотіла з вами поділитися своєю любовю. я там буду співати. на мій погляд композиція "Equilibrium" дотична до тем котрі ви висвітлюєте в блозі. Будьте здорові))

Vitoss комментирует...

Немає за що вибачатись. Лиш тепер зрозумів, що то ви так себе представляєте. Просто ви зайшли так здалеку, що не відразу зрозумів до чого це запрошення. Ви просто хотіли щоб побачив вас в середовищі, де відчуваєте себе комфортно і де позиціонуєте себе високо, щоб я вас достойно оцінив. Аля для мене соціальна значимість ролі не грає. У мене досить специфічні критерії оцінки індивіда.
Якщо вам подобається ваша творчість сама по собі, це добре. Це допомагає себе виразити і через виражене себе побачити. Але це можливо лиш тоді, коли ви робите це щиро. Удачі вам на виступі!

Олена комментирует...

Спасибі, Віталій)!